Щиросердно чи щиросердечно?

Question

На сайті "Словопедії" пишуть так: ЩИРОСЕРДНО - см. щиросердечно. Значення одинакове, це зрозуміло, але в інших випадках щиросердечно порівнюють з рос. "чистосердечно" і вживати не рекомендують. То яке слово обрати?

Answer 1

Мені теж зразу згадалося рос. "чистосердечно", а зовсім не питомі прикметники в класиків з відповіді вище. Якщо мова про прислівникову фразу в контексті "говорити правду", то, як на мене, по-нашому природно звучатиме "по щирості", "по-щирому". В Грінченка ще є чудове слівце "необлудно".

Гадаю, "щиросердно" є адекватним лише в контексті сердечних, так би мовити, справ:

Коха́в він мене́ ві́рно, щиросе́рдно (Кон.).

Я вас по [настоя]-щему люблю – я вас правди́во люблю́ (коха́ю), я вас по пра́вді (таки́ спра́вді, щи́ро, щиросе́рдно) люблю́ (коха́ю);

А якщо "чистосердечно признаться", то це радше "зізнатися по щирості":

Призна́юсь вам по щи́рості тепе́р (Грінч.)

Джерело: Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

Контекст рулить. :)

Answer 2

Насправді є цілих три прислівника:

ЩИРОСЕРДЕ́ЧНО, ЩИРОСЕ́РДНО і ЩИРОСЕ́РДО,

які відповідають трьом прикметникам:

ЩИРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ЩИРОСЕ́РДНИЙ, ЩИРОСЕ́РДИЙ.

У СУМі всі прислівники просто відсилають до статей про відповідні прикметники.

А прикметники "щиросердечний" і "щиросердний" відсилають до статті про прикметник "щиросердий".

З одного боку, могли б сказати, що основна форма - саме "щиросердий", але подивимось на джерела:

Слово "щиросердечний" використовує М. Коцюбинський:

Признаюся, мені дуже приємні і Ваше співчуття до моїх замірів і бажання помогти їм. Ще раз засилаю Вам за те щиросердечну подяку!

Слово "щиросердний" вживає якийсь невідомий автор, Семен Журахович.

Словом "щиросердий" користується Нечуй-Левицький:

Він працьовитий, щиросердий, і в його є тямка в голові; душа в його добра.

Так само Коцюбинський вживає й прислівник щиросердечно, а Олесь Гончар користується прислівниками щиросердно і щиросердо.

Вимальовується така картина:

Коцюбинський - це класик української літератури, до того ж, маємо послідовність у його вжитку прислівникової та прикметникової форм з цим коренем. Гончар використовує прислівники непослідовно. Нечуй-Левицькому я б також довірився з приводу мови, бо він дуже ретельно працював над своїм стилем.

Мій обережний висновок такий:

Хоч всі три слова і є словниковими, а отже вживати їх можна без вагань, та все ж таки стилістично краще обмежитися в більшості випадків двома варіантами: "щиросердечно" ("щиросердечний") та "щиросердо" ("щиросердий").