"Богове", "синове" як називний відмінок множини. Що за форма?

Question

Гомер. Іліада. Переклад Бориса Тена - Борис Тен (переклад з давньогрецької), 1978 - Харків: Фоліо, 2006. - 416 с.:

290] Хай списоборцем його вічносущі богове створили,

291] Та чи на те, щоб усіх він поганими лаяв словами?»

Потім:

281] Щоб у перших рядах і в останніх синове ахеїв

282] Слово розчути могли і слушну пораду збагнути.

Спробував декілька запитів у ґуґлі, але не можу знайти нічого притомного.

Можете, будь ласка, пояснити, що це за така форма називного відмінку у множині, яка виглядає як кличний?

Answer 1

Наші іменники, створені волею Зевса і Гери,
Різними суфіксами прикрашає народ працелюбний;
Ніби віночок вдягає на слово, щоб слово блищало,
Навіть щоб боги побачили ті, що живуть на Говерлі.

Йменники, що позначають слова чоловічого роду,
У множині що знаходяться і в називному відмінку,
Можуть отримувать суфікси -ов-, зокрема, в діалектах —
Як-то: "сино́ве, брато́ве, пано́ве, кумо́ве, свато́ве".

Цей феномен є відомим у славній еллінській науці;
Він, зокрема, розглядався Степаном Бевзенком,
Що проспівав у своїй видатній науковій роботі ⁽¹⁾
Славу і честь і потужну осанну цьому феномену:

Множина

Із діалектних форм наз. відм. множини вкажемо на поширені, хоч і обмежено, в карпатських і в ряді інших південно-західних говорів форми іменників чоловічого роду з флексією -ове, перенесеної з колишніх -й- основ: сино́ве, брато́ве, пано́ве, кумо́ве, свато́ве, сус'ідове та ін.; вірло́ве (орли), вітро́ве, дошчо́ве та ін.

---

⁽¹⁾ Бевзенко С.П. «Українська діалектологія» (стор. 102)

• переглянути (DocSlide)
• скачувати (PDF)

Answer 2

На подібну форму можна натрапити в Шевченка ("І Архімед, і Галілей..."):

А люде виростуть. Умруть

Ще незачатиє царята...

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

А також у Словникові Грінченка:

Лю́де, -де́й, мн. (звідси)

1) Люди. Бог Богом, а люде людьми. Ном. № 170. Бог судить не так, як люде. Ном. № 34. От уже й люде трапляються, — от уже й заміж пора — Які там, мамо, люде? — Харько Кабиця. О. 1861. XI. Кух. 13. з його люде будуть. Изъ него толкъ будетъ. Ном. № 4866. Я тоді ще бачив, які з його люде будуть. вас за людей мають. Васъ считаютъ за людей, къ вамъ относятся какъ къ людямъ. в людях. Публично, при народѣ. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. Ном. № 11128.

2) Простой народъ. Дивись! пан, а балака, як люде. Ном. № 1244. Чи пани, чи люде? Ном. № 1138. То пани, а ми люде. Ном. № 1139. Ум. людки́. (Чуб. III. 109), людоньки, людочки. Людоньки! та де в мене гроші взялися? Камен. у. Людочки! як же я злякалась! Ув. людиська, люди́ща. Єсть люде, єсть і людиська (людища). Ном. № 2450.

_{Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 388.}

Answer 3

Не маю часу належно оформити відповідь. Але знайшов посилання на панове, кумове, братове в українського класика Б.Лепкого. По суті, це кличний відмінок множини. Ось обговорення панове та решти слів. Читайте останній допис на тій сторінці. Наведені приклади у тому дописі також свідчать про називний відмінок, який там названий номінативною формою. Тобто це не винахід Тена.