"Овець", "вівець", "вівць" чи "вівців"?

Question

Якою є усталена форма родового відмінку множини до слова «вівця»?

Пономарів пропонує тезу, що в- є протетичним звуком, що є цілком очікувано. Але ніц не каже про відмінювання.

Різні джерела дають суперечливі пропозиції:

• овець — Словник.ua;

• Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець

  — сайт, який називає себе «Офіційний сайт української мови» і знаходиться на Росії;

• Вівців (діалектне) = овець (усталене) — ще один «словник діалектних слів» (теж сайт чомусь на Росії)
• Ґуґлопошук дає "овець" 413k, "вівець" 4k, "вівць" 4.5k, "вівців" 12.5k;
• Деякі сайти використовують декілька варіантів, подеколи навіть в одній і тій само статті:

  Вчені з Кембриджського університету навчили овець відрізняти обличчя людей.
  Таким чином, вчені довели, що мозок вівць розвинутий на рівні з мавпами — Agro News

Запитую тому, що на мій особистий смак «вівць» та «вівців» звучить краще, але суперечить результатам пошуку по інтернету.

Answer 1

СУМ у прикладах подає форму овець

Вівця, і, жін. 1. Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самка барана. <...> Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); <...>

Окрім того, прикметник до вівця - овечий.

Овечий, а, е. 1. Прикм. до вівця. Відоллються вовку овечі слізки (Номис, 1864, № 4099); <...> // Який складається з овець. На вільний степ, як хмара з-поза хмари, Без ліку йшло овечої отари (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 167);<...>

Український правопис пояснює це чергуванням голосних, зокрема:

§ 8.1.: У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах):

а) при словозміні:

<...> 5) вівса — овес, вівця — овець, вісь — осі; <...>

Професор Ющук І.П. у Практикумі з правопису і граматики української мови наводить цю ж форму, щоправда, як приклад до правила про закінчення іменників І відміни у родовому відмінку множини (§ 58 частина 3):

<...> в) слово вівця має форму овець, дошка — дощок, зморшка — зморщок, гра — ігор; <...>