Порадьте, будь ласка, хорошу цитату тексту з якоїсь української класики, яку можна було б використовувати в якості «Lorem ipsum».
«Lorem ipsum» — це класичний беззмістовний текст для тимчасового заповнення текстових блоків при створенні дизайну друкованих видань та програмного забезпечення.
Критерії:
Текст "Lorem ipsum" завоював свою популярність не лише через те, що є достатнім набором слів, а й через те, що є панграмою.
Панграма - це текст, який вміщає в собі всі літери абетки і тому ідеально підходить для перевірки шрифтів на сторінці.
Для української мови панграм існує чимало. Наприклад:
З'їв аґрусу — та ягода цілюща б'є жах інфекцій шипучим «ь»
Протягом цієї п'ятирічки в ґрунт було висаджено гарбуз, шпинат та цілющий фенхель.
Дані панограми можна об'єднувати, доповнювати, аби створити "текст-рибу" бажаного розміру та вигляду. І хочу підкреслити, що такі тексти не зобов'язані містити смислове навантаження. Навіть швидше навпаки: вони повинні бути безглуздими, аби не загострювати увагу дизайнера на собі.
Lorem ipsum – назва класичного тексту-«риби». «Риба» – слово з жаргону дизайнерів, що позначає умовний, часто безглуздий текст, що вставляється в макет сторінки. Lorem ipsum являє собою спотворений уривок з філософського трактату Цицерона «Про межі добра і зла», написаного в 45 році до нашої ери латинською мовою. Вперше цей текст був застосований для набору шрифтових зразків невідомим друкарем у XVI столітті.
Але щоб ви зрозуміли, звідки виникає це хибне уявлення людей, цуратись насолоди і вихваляти страждання, я розкрию перед вами всю картину і роз’ясню, що саме говорив цей чоловік, який відкрив істину, якого я б назвав зодчим щасливого життя. Дійсно, ніхто не відкидає, не зневажає, не уникає насолод тільки через те, що це насолоди, але лише через те, що тих, хто не вміє розумно вдаватися насолоді, осягають великі страждання. Так само як немає нікого, хто полюбивши, вважав за краще і зажадав би саме страждання тільки за те, що це страждання, а не тому, що інший раз виникають такі обставини, коли страждання і біль приносять якесь і чималу насолоду. Якщо скористатися найпростішим прикладом, то хто з нас став би займатися якими б то не було тяжкими фізичними вправами, якщо б це не приносило з собою якоїсь користі? І хто міг би по справедливості дорікнути прагнення до насолоди, яке не несло б з собою ніяких неприємностей, або того, хто уникав би такого страждання, яке не приносило б з собою ніякої насолоди?
Але ми цураємось і вважаємо, що заслуговують справедливого обурення ті, хто, піддався звабі і розбещеним спокусам, які дають їм насолоду, і без тями від пристрасті не передбачили, яких страждань і які нещастя на них чекають. Вони винні так само, як і ті, хто через душевну слабкість, тобто через бажання уникнути страждань і болю відмовляється від виконання свого обов’язку. Втім, тут дуже легко і просто провести відмінності, тому що, коли ми вільні і нам надана повна можливість вибору бажаного, коли ніщо не заважає нам робити те, що нам більше подобається, будь яку насолоду слід визнати бажаним, а будь-яке страждання огидним. Але при деяких обставинах – або на вимогу боргу, або в силу якоїсь необхідності часто доводиться забувати про насолоди і не втікати від тягарів. Тому мудрець дотримується в цьому випадку наступного принципу вибору – або, відмовляючись від задоволення, він отримує якісь інші і навіть великі насолоди, або, зазнаючи страждання, він позбавляється від більш жорстоких.
Переклад Х.Рекема англійською, 1914, розділ 1.10.32 & 1.10.33 "de Finibus Bonorum et Malorum",
But I must explain to you how all this mistaken idea of denouncing pleasure and praising pain was born and I will give you a complete account of the system, and expound the actual teachings of the great explorer of the truth, the master-builder of human happiness. No one rejects, dislikes, or avoids pleasure itself, because it is pleasure, but because those who do not know how to pursue pleasure rationally encounter consequences that are extremely painful. Nor again is there anyone who loves or pursues or desires to obtain pain of itself, because it is pain, but because occasionally circumstances occur in which toil and pain can procure him some great pleasure. To take a trivial example, which of us ever undertakes laborious physical exercise, except to obtain some advantage from it? But who has any right to find fault with a man who chooses to enjoy a pleasure that has no annoying consequences, or one who avoids a pain that produces no resultant pleasure?
On the other hand, we denounce with righteous indignation and dislike men who are so beguiled and demoralized by the charms of pleasure of the moment, so blinded by desire, that they cannot foresee the pain and trouble that are bound to ensue; and equal blame belongs to those who fail in their duty through weakness of will, which is the same as saying through shrinking from toil and pain. These cases are perfectly simple and easy to distinguish. In a free hour, when our power of choice is untrammelled and when nothing prevents our being able to do what we like best, every pleasure is to be welcomed and every pain avoided. But in certain circumstances and owing to the claims of duty or the obligations of business it will frequently occur that pleasures have to be repudiated and annoyances accepted. The wise man therefore always holds in these matters to this principle of selection: he rejects pleasures to secure other greater pleasures, or else he endures pains to avoid worse pains.
