6

Майже винятково зустрічаю форму "бабів" тільки у вусному мовленні і переважно в жартівливому контексті, хоча словникові статті наводять дві паралельні нормативні форми "баб" і "бабів", так само як і для деяких інших слів. Наприклад, "легенів" є абсолютно природньою формою в будь-якому контексті і в цілому навіть уживанішою від "легень".

Чи є ж баби із закінченням -ів суто розмовним явищем або ж усе таки така форма є допустимою, наприклад, в публіцистиці?

6

У підручниках зустрічається наступне:

VI. Особливості форм іменників родового відмінка множини.

  1. Нетипові закінчення :

    1. -ів мають іменники тесля (теслів), сусіда (сусідів); староста (старостів і старост), баба (бабів і баб), губа (губів і губ), легеня (легенів і легень).

Стаття за посиланням містить досить розлогий список нетипових закінчень.

Цю ж інформацію — наскільки я розумію, цілком — запозичено до відповідної статті в українській Вікіпедії і до досить поважних підручників, наприклад,
О. Журенко: «Українська без помилок. Говоримо і пишемо правильно»
— без будь-яких позначок «розмовна форма» тощо.

Тому, напевне, можна вважати таку форму усталеною у сучасній українській мові і, як наслідок, допустимою в офіційній мові і публіцистиці. Варто також враховувати, що саме слово баба є досить просторічним, але форма множини на -ів не додає до нього додаткової «просторікуватості».

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.