3

Як називається ця особливість мови коли форма множини змінюється з числом?

Цікавить відмінювання іменників за числом взагалі, як один термін. Чи можливо без специфіки саме зміни відмінку, якщо в інших мовах теж є схоже явище. Щось на кшталт "множиноморфності".

3

Follower правий, що в будь-якому разі ця граматична категорія називається число. В різних мовах розрізняють такі значення числа:

  1. Однина.
  2. Двоїна.
  3. Троїна.
  4. Четверне число (англійською — quadral). Виявилося помилкою, наразі жодна з відомих мов не має окремого граматичного числа для 4 предметів.
  5. Паукальне число — для декількох предметів. Деякі мови мають по декілька паукальних чисел (наприклад, «малопаукальне» для меншої кількості предметів і «великопаукальне» для більшої, наприклад, до 4 і від 4).
  6. Множина.
  7. Лічильна форма — коли при числівниках число виражається іншим чином, ніж без числівників.

Проблема в тому, що в сучасному українському мовознавстві не розглядають таку можливу множину значень категорії граматичного числа в українській мові як «однина (рука́, 1 рука́), 2/3/4-на (три руки́), ≥5-на (5 рук) і безчислівникова множина (ру́ки)», хоч це було би певною мірою логічно для покриття всіх випадків. Натомість розглядають лише однину і множину (ще іноді двоїну), а форми при числівниках 2/3/4 і ≥5 називають родовим відмінком чи множиною. Це є певною мірою зрозумілим спрощенням, адже форми іменників при числівниках 2/3/4 і ≥5 справді найчастіше збігаються з родовим відмінком однини, називним відмінком множини чи родовим відмінком множини. (Але таке спрощення не є повністю логічним і через нього виникають інші питання.)

Як назвати одним словом те, що:

  • з точки зору категорій сучасного українського мовознавства ми при деяких числівниках маємо використовувати родовий відмінок замість називного

— або те, що:

  • залишки старих граматичних систем призводять до того, що форми при числівниках не вписуються до кінця навіть в ці категорії

— або те, що:

  • з точки зору носія іншої мови може виглядати так, що ми маємо не однину і множину (і частково двоїну), а як мінімум «однину», «2/3/4-ну», «≥5-ну» і «звичайну (безчислівникову) множину»

— я, на жаль, не знаю.

Декількома словами я би охарактеризував це як «складна система чисел // на залишках старих систем // що з точки зору іноземця може виглядати так, наче в нас більше категорій граматичного числа, ніж однина/множина(/двоїна)».

  • Дякую. Паукальне число - це саме той термін що мене цікавить. Ось що я знайшов з вашою допомогою в англійській Вікіпедії: ``` In Russian, a form similar to genitive singular (the remnants of the dual number[citation needed]) is also applied to three or four items (2, 3, 4 ка́мня – stones, gen. sg.; but 5...20 камне́й - stones, gen. pl.), making it effectively paucal (cf. э́тот ка́мень - this stone, nom. sg.; э́ти ка́мни - these stones, nom. pl.). – hutorny Oct 8 '17 at 2:20
  • @hutorny, так, це саме те, що я хотів сказати. Що з точки зору міжнародної лінгвістики оці «дві сестри́» і «п'ять сестер» можна було б розглядати не як родові відмінки, а як окремі числа (можливо, малопаукальне і великопаукальне; чи, вірніше, паукальне і спеціальна лічильна форма множини). Мабуть, так було б логічніше, але в нас так не прийнято. – Sasha Oct 8 '17 at 10:08
5

Загальна особливість мови

Число — ґраматична категорія, що вказує на кількість предметів, про які ся мовить в реченнї.

Підзагальностї

Однина — форма числа у мовознавстві, яка в іменниках означає один предмет серед однорідних.


Множина — в мовознавстві форма числа. У більшостї сучасних индоєвропейських мов множина протиставляється однині.

Бува мали таке чи маємо лише в деяких говірках

Двоїна — ґраматична категорія числа, яку вживають, щоб позначити дві особи чи парні предмети.


Але, вважаю, суть сьому взагалї в иншому, а саме в історічній успадкованостї.

Чотири, пʼятьчислівники. Але в давнину:

І таким чином ся відмінювало.


До речі, що якщо числівник стоїть після іменника в родовому відмінку — собак три, то се буде вказувати на неточність, себто допущення чи на штиб цього.

Також наголошу, що це (примітка: можлива хибність лоґіки) не

Паукальне число — ґраматична категорія іменника, прикметника, займенників-іменників і займенників-прикметників, що означає, що ця частина мови вказує на декілька предметів або осіб.

Оскільки подїбна структура відмінювань зберігається і для складених числівниках: двадцять чотири собаки, але двадцять пʼять собак.

  • «Це не паукальне число…, оскільки подїбна структура відмінювань зберігається і для складених числівників» — по-моєму, не аргумент. Із таким же успіхом ми можемо сказати, що «двацять одна (чи сто одна) сестра́» — не однина (бо сестер ажно 21 (101), а не 1). Просто в нас така граматика, що форми при числівниках 10m+n повторюють форми при числівниках n (за винятком випадків, коли m mod 10=1). – Sasha Oct 8 '17 at 10:14
  • Я мав на увазі, що не бачу логіки в твердженні «„4 сестри“ — не паукальне число, бо „24 сестри“ мають ту ж форму». Із таким же успіхом можна сказати «„1 сестра“ — не однина, бо „21 сестра“ має ту ж форму». Десь же треба зупинитися. – Sasha Oct 8 '17 at 10:51
  • НМД, в першу чергу важливо які категорії виділяти, а не як їх називати. І якщо вважати (застаріле і діалектне) «дві руці» нормативним, то окрему двоїну таки маємо. (Адже можна сказати «2/3/4 руки́» і за великим бажанням «2 руці».) – Sasha Oct 8 '17 at 11:15
  • Тут згадують ся, що можна було і «за бажанням» 3, 4 руці. Тотожні категорії? – stegetsj Oct 8 '17 at 11:18
  • Ясно. Ну тоді справді маємо дві альтернативні форми паукального числа (більш нормативну/сучасну і більш діалектну/застарілу). (Хоча не факт, що вони повністю тотожні. Можливо, все-таки при різних числівниках перевага різним формам надавалась або була різниця в конотації — принаймні в частині діалектів.) – Sasha Oct 8 '17 at 11:20

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.