Чотири собаки чи п'ять собак - що за особливість?

Question

Як називається ця особливість мови коли форма множини змінюється з числом?

Цікавить відмінювання іменників за числом взагалі, як один термін. Чи можливо без специфіки саме зміни відмінку, якщо в інших мовах теж є схоже явище. Щось на кшталт "множиноморфності".

Answer 1

Follower правий, що в будь-якому разі ця граматична категорія називається число. В різних мовах розрізняють такі значення числа:

1. Однина.
2. Двоїна.
3. Троїна.
4. Четверне число (англійською — quadral). Виявилося помилкою, наразі жодна з відомих мов не має окремого граматичного числа для 4 предметів.
5. Паукальне число — для декількох предметів. Деякі мови мають по декілька паукальних чисел (наприклад, «малопаукальне» для меншої кількості предметів і «великопаукальне» для більшої, наприклад, до 4 і від 4).
6. Множина.
7. Лічильна форма — коли при числівниках число виражається іншим чином, ніж без числівників.

Проблема в тому, що в сучасному українському мовознавстві не розглядають таку можливу множину значень категорії граматичного числа в українській мові як «однина (рука́, 1 рука́), 2/3/4-на (три руки́), ≥5-на (5 рук) і безчислівникова множина (ру́ки)», хоч це було би певною мірою логічно для покриття всіх випадків. Натомість розглядають лише однину і множину (ще іноді двоїну), а форми при числівниках 2/3/4 і ≥5 називають родовим відмінком чи множиною. Це є певною мірою зрозумілим спрощенням, адже форми іменників при числівниках 2/3/4 і ≥5 справді найчастіше збігаються з родовим відмінком однини, називним відмінком множини чи родовим відмінком множини. (Але таке спрощення не є повністю логічним і через нього виникають інші питання.)

Як назвати одним словом те, що:

• з точки зору категорій сучасного українського мовознавства ми при деяких числівниках маємо використовувати родовий відмінок замість називного

— або те, що:

• залишки старих граматичних систем призводять до того, що форми при числівниках не вписуються до кінця навіть в ці категорії

— або те, що:

• з точки зору носія іншої мови може виглядати так, що ми маємо не однину і множину (і частково двоїну), а як мінімум «однину», «2/3/4-ну», «≥5-ну» і «звичайну (безчислівникову) множину»

— я, на жаль, не знаю.

Декількома словами я би охарактеризував це як «складна система чисел // на залишках старих систем // що з точки зору іноземця може виглядати так, наче в нас більше категорій граматичного числа, ніж однина/множина(/двоїна)».

Answer 2

Загальна особливість мови

Число — ґраматична категорія, що вказує на кількість предметів, про які ся мовить в реченнї.

Підзагальностї

Однина — форма числа у мовознавстві, яка в іменниках означає один предмет серед однорідних.

---

Множина — в мовознавстві форма числа. У більшостї сучасних индоєвропейських мов множина протиставляється однині.

Бува мали таке чи маємо лише в деяких говірках

Двоїна — ґраматична категорія числа, яку вживають, щоб позначити дві особи чи парні предмети.

---

Але, вважаю, суть сьому взагалї в иншому, а саме в історічній успадкованостї.

Чотири, пʼять — числівники. Але в давнину:

• Числівники були лише семантикою
• Ґраматично слова одинъ, дъва, триє, четыре були прикметниками
• А слова для позначення чисел від 5 були вже іменниками

І таким чином ся відмінювало.

---

До речі, що якщо числівник стоїть після іменника в родовому відмінку — собак три, то се буде вказувати на неточність, себто допущення чи на штиб цього.

Також наголошу, що це (примітка: можлива хибність лоґіки) не

Паукальне число — ґраматична категорія іменника, прикметника, займенників-іменників і займенників-прикметників, що означає, що ця частина мови вказує на декілька предметів або осіб.

Оскільки подїбна структура відмінювань зберігається і для складених числівниках: двадцять чотири собаки, але двадцять пʼять собак.