Дивини абетки, правопису, фонетики та ортоґрафії

Question

Спільне:
— Навіщо потрібен апостроф перед «ї»?

… як і колишнє написання в російській твердого знака на кінці слів після приголосних, які й так були твердими, та ще й після питомо мʼяких ч та щ …

— Наскільки нормативним є вживання літери "И" на початку слова?
— Правила вживання літери г/ґ/х при запозиченні іншомовних слів на g/h (гакер, гостинг)

На цьому розбіжності фонетики і правопису не закінчуються.

Спочатку я писав додаткову відповідь до першого запитання: наскільки можна вважати правопис раціональним у випадку апострофу. Але вирішив, що буде непогано створити окреме запитання задля збірок подібного. Я певен, що такого вистачає тут, особливо у випадку иншомовних слів.

---

Зміст

1. Абетка
2. Апостроф
3. Иншомовні слова

Answer 1

Апостроф

§ 6. Апостроф

Роздільність вимови я ю є ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я ю є ї:

1. Після губних приголосних б п в м ф: бʼю, пʼять, пʼє, вʼязи, у здоровʼї, мʼясо, румʼяний, тімʼя, мерефʼянський, Вʼячеслав, Стефʼюк.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: вербʼя, торфʼяний, червʼяк. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: звʼязок, звʼялити, підвʼязати, розмʼякшити.

2. Після р: бурʼян, міжгірʼя, пірʼя, матірʼю, курʼєр, на подвірʼї.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря рю рє означають сполучення мʼякого р із наступними а у е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.

Смак в примітках і в базової фонетики, де б в г ґ ж к м п ф х ч ш (р) — суто тверді.

1. У минулому були слова: сьвато, тьманий чи тьмʼяний, цьвах чи цьвак — подібних слів тоді вистачало, тепер їх надто мало чи дисбалансовані (приклад тьмяний). Навіть є для р: бурак, бураний, кракати чи кахкати, крук, хоча р може бути помʼякшеним (приклад говорять, хоча синонімів до цього слова надто багато: кажуть, балакають — але це не суть, бо слів з ря дійсно вистачає).
2. Апостроф відсутний у мавпячий чи непопулярність мавповий.
3. Багато нових иншомовних слів порушують цього

§ 92. Апостроф

1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я ю є ї:
   • після приголосних б п в м ф г к х ж ч ш р (порівняйте: попередній перелік „суто тверді“, відсутність ґ — правопис 2015 — sic!): бʼєф, компʼютер, пʼєдестал, інтервʼю, премʼєр, торф’яний, кʼянті, мишʼяк, карʼєра; Пʼємонт, Пʼяченца, Ривʼєра, Акʼяб, Іхʼямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фурʼє;
   • після кінцевого приголосного префікса: адʼюнкт, адʼютант, інʼєкція, конʼюнктура.
2. Апостроф не пишеться:
   • перед йо (навіть не знаю нащо це): курйоз, серйозний;
   • коли я ю позначають помʼякшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг (раптово: ще Рєпін — sic!).

Answer 2

Иншомовні слова

§ 88. F, Ph, Th

F і ph передаються літерою ф: фабрика, факт, фартух, фах, фаянс, федеративний, фейлетон, фігура, форма, фуга, футляр, офіційний, реформа; ефемерний, катастрофа, корифей, фараон, фізика, фізіологія, філософія, флегматик, фонетика, фосфор; Флоренція, Франція; Філіппіни, Фінікія; Лонгфелло, Фірдоусі, Фаон.

Th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф: арифметика, ефір, кафедра, логарифм, міф, орфографія, пафос, Федір, — то літерою т: бібліотека, ортодокс, ортопедія, театр, теорія; Тадей, Теодор.

Доволі цікаве слово узвичаєне, особливо те, що більшість з цього затвердженно у 1960. І те, що прибрали правила грецьких літер. А нащо, коли можна узвичаювати.

ортодоксія — ὀρθοδοξία — orthodoxy
ортопедія — ὀρθοπαιδεία — orthopedics
орфографія — ὀρθογραφία — orthography

Також було би непогано наголосити, що хоч ф і узвичаїлась, але не є суто питомою.

неврологія — νεῦρολογία — neurology
нейрон — νεῦρον — neuron

Якраз до німецької дійшли.

§ 95.Німецький дифтонг EI

1. Німецький дифтонг еі, англійський ey та голландський iy, y передаються через ей: волейбол, гейзер, дрейф, лейтенант, маркшейдер, капельмейстер, штрейкбрехер; Лейпциг, Рейн, Швейцарія; Ван-Дейк, Гейне, Ейнштейн.
2. У власних назвах новішого походження німецький дифтонг еі передається через ай (яй), дифтонг eu — через ой: Айзенах, Нойбранденбург, Нортгайм; Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нойбауер.

капельмейстер — kapellmeister
майстер — meister

Чомусь прибрали приклад зі наступною голосною, бо це просто показово. Наприклад Feuerbach — тепер Вікіпедія гадає: узвичаєний московиський Фейєрбах (sic!) чи Фоєрбах.

Answer 3

Абетка

Зараз

А а,   Б б,   В в,   Г г,   Ґ ґ,   Д д,         Е е,   Є є,  
Ж ж,   З з,   И и,   І і,   Ї ї,   Й й,         К к,   Л л,  
М м,   Н н,   О о,   П п,   Р р,   С с,         Т т,   У у,  
Ф ф,   Х х,   Ц ц,   Ч ч,   Ш ш,   Щ щ,  Ь ь,   Ю ю,   Я я

Примітка. Апостроф (’) в алфавіт не входить і на розміщення слів у словнику не впливає; напр.: бур’ян, буряний стоятимуть поруч.

Сполучення літер дж і дз (для позначення зімкнено-щілинних звуків [дж̃], [дз̃]) не входять в алфавіт; отже, такі слова, як джерело, дзвін, стоятимуть у словнику під літерою д.

Проблеми

Не розглядуватимемо про переходи на якусь иншу письменість чи повну зміну положення від латині, лиш те що є.

Чинний апостроф та положення ь

Мусить входити в чинну абетку, оскільки впливає на стандартну вимову. Порівняйте з чужомовами.

Усталеним положенням ь було в кінці абетки ^{1892, 1928}, що не дивно, оскільки ь є скоріш знаком. Але найдивнішим є те, що цю усталеність порушили за часи сучасної незалежності.

Афрікат букв дз та дж, і не зовсім щ

Мусять мати окремі літери, як і їхні глухі парні ц та ч. Бо, на відміну московської, є питомими звуками і унеможлює окремого московського читання, особливо в запозичених словах як менеджер, джинси, Джордж…; також розмежовує читання приростків як від.

Для порівняння:

Дж Дз
Џ     сербська мова
Џ  Ѕ  македонська i колись кирилична румуньська
Ӂ     „колись“ молдовська (зараз латінка)

Чого не мовити про щ, котрий не є афрікатом чи окремим звуком — лиш позначає шч, як його й позначають більшість словʼяньських мов, коли ж ні, то шт (окрім балґарської).

Йотовані голосні і й

Голосні

• ріжне написання: або буквою, або двома як йо, йи; одне з вирішень є драгоманівка за цим питанням, котре є найпростішим з багатьма діями: зменшує кількість букв й знищує чинного апострофу, питання положення ь вирішене без переміщень;
• наближення до московської звучні: ї не мʼякшить й позначає йі та йи.

Буква й це и з бревісом, котре перекладається як і позначає короткий. Для порівняння, білоруське ў має одне з значінь коротке У. Тобто виходить коротке И, що не є дійсним, оскільки це йот і коротке І (котре є алофоном і влаштовує московській). Пропонувалась зміна, котра доречна і зараз, на кириличну ј, котру, наприклад, мають сербська та македоньська.