Cловник-довідник пана Жайворонка „Знаки української етнокультури“:
теплі країни, краї; також теплі води; слово (давнє «ірсад») означає «теплий край», можливо, від грецьк. «ір» — «весна»; за повір’ям, вирій пов’язаний з раєм, теплою, вічнозеленою й сонячною країною, розташованою далеко на Сході, за морем, куди на зиму відлітають птахи, а на Здвиження нібито уповзають туди до своєї матері й плазуни […]
(з великої літери) Ви́рій = Ура́й — у східнослов’янській міфології — стародавні назви раю — блаженної сторони, вічної весни, вічного світла і Райського (Світового) дерева, Дерева життя, біля вершини якого нібито мешкають птахи та душі померлих
… → на UkrLit: детальніше, а також словники СУМ-11, Грінченко.
Це підтверджує й ЕСУМ в 6 томах:
ви́рій, [вира́й, ви́рей Пі, Ж, ви́рʼє Бі, ира́й Ж, ирі́й Ж, ірʼє Бі, і́рій Ж], [и́риця] «пташка, що повернулася з вирію»
російська и́рий, білоруська вы́рай, др. ирии, польська wyraj
загальноприйнятої етимології не має; можливо, повʼязане з псл. *jarь «весна», що разом з гот. jer «рік» походить від індоєвропейської *i̯ǒr- із ступенем чергуванням i̯ər-, звідки виникло īr-, представлене в др. -ии; українська форма з початковим в виникла внаслідок злиття прийменника в з іменником у сполученні в ирій (куди?); форми ви́рай, ира́й під впливом рай;
… → далі
Думаю, сказати, що літаки чи хмари летять у вирій, можна тільки у певних випадках (наприклад, порівнюючи літак чи хмару з пташкою), але загалом таке речення можуть і не зрозуміти. Можу уявити собі якесь поетичне речення типу „Літак, як той птах, полетів кудись за обрій... Мабуть, у вирій“ абощо, але не можу уявити собі просто обрубане речення „Літак/хмара полетів/ла у вирій“.