18

Латинка використовується для більшості слов’янських мов, і з цим немає проблем. Відмінність абетки створює додатковий бар’єр поміж нами і західними країнами.

Відразу сам собі заперечу наступним:

  1. Сербохорватська мова має і латинку, і кирилицю, але і бар’єри нікуди не поділися.
  2. Українська кирилиця має всі необхідні літери для передавання звуків, що ними користуються в українській мові, а в латинці доведеться ставити над ними всілякі позначки, як це є у Франції й Німеччині, наприклад.

Заперечення до 2: в Чехії це є, і вони не збираються переходити назад на кирилицю.

  • 3
    думаю, вас також зацікавить це – chizh Feb 11 '17 at 17:08
  • 2
    Взагалі, якщо чесно, давно хотів сказати, що це якесь занадто широке (нечітке) запитання і воно, по-моєму, аж надто провокує до висловлення власних суб'єктивних думок. Зокрема: якого саме типу труднощі (соціальні, політичні, технічні, економічні, педагогічні — навіть категорії (потенційних) труднощів можна перераховати безкінечно). Крім того, «чи є вони перешкодою», по-моєму, занадто суб'єктивне (що саме мається на увазі перешкодою: щось нездоланне чи щось, що гальмує процес чи будь-які завади?). – Sasha Apr 22 '18 at 12:34
9

Запитання, як на мою думку, занадто широке, але для тих, кому цікаво з якими складнощами вже стикалися при спробах застосувати латинику в українській мові, думаю, будуть корисні наступні відомості:

В вікіпедії є стаття про українську латинику. В XIX сторіччі було дві великі спроби латинізувати українську абетку, які призвели до так званої азбучної війни. Обидві спроби мали місце серед української громади австро-угорської імперії.

Перша спроба - abecadło при передачі звуків української мови використовує латинику схожу на польську абетку. Яка також іноді називається abecadło, але більш поширена нава Alfabet

Друга спроба - варіант, який запропонував Josyf Jireček. Ця спроба більше схожа на спробу запозичення тогочасного чеського алфавіту

Азбучна війна закінчилася переходом на переважно кирилічну драгоманівку, в якій, на відміну від сучасної української кирилиці, немає літери щ, і звук передається сполученням шч (шчо є ближчим до принципу 'як чуємо так і пишемо'), й передається як j, йотовані голосні передаються як j + голосна, пом'якшення приголосних перед голосним як ь + голосна.

Також були і пізніші спроби перевести українську на латинику за українських радянських часів "до самогубства Скрипника":

1927 р. під час Всеукраїнської правописної конференції в Харкові мовознавці Майк Йогансен, Борис Ткаченко та Михайло Наконечний запропонували прийняти латинку як частину правопису. Внаслідок голосування переважив один голос проти.

Крім радикального переходу на латинку, існувала ідея впровадження кількох латинських літер — ѕ (замість дз), z (замість дж) та j (замість й, зокрема в є, ї, ю, я). Цю ідею виніс Євген Тимченко, її було частково підтримано і Харківська конференція затвердила введення s та z до української абетки. Проте після того, як ЦК КП(б)У на чолі з Л. Кагановичем засудив впровадження нових літер, конференція анулювала своє рішення

Також, лінгвіст Юрій Шевельов використовував латинику для передачі сучасної української мови у своїх працях, принаймні написаних англійською та, здається, німецькою мовами. Але при перекладі українською з англійської його "Історичної фонології української мови" перекладачі Сергій Вакуленко та Андрій Даниленко використали кирилицю не тільки для передачі ідей українською мовою, а також і приклади, які в оригінальному тексті кодифіковані латиникою.

Також варто не забувати про сучасний і досить незграбний офіційний варіант латинізації української мови, прийнятий міністерством закордонних справ кабінету Азарова.

6

В Україні питання переходу на латиницю на державному рівні поки що не підіймалось. Не дивлячись на те, що очевидного і простого рішення не існує, ми все таки можемо спробувати проаналізувати це питання з різних сторін.

З політичної точки зору

В першу чергу, перехід на латиницю, може сприйматись, в першу чергу, як політичне рішення відходу від колоніальної та агресивної політики Російської Федерації щодо колишніх співдружніх республік. Це розуміють і в самій Росії, статті на кшалт "Гудбай, Russkiy mir" без проблем можна знайти після того як влада Казахстану офіційно повідомила про бажання перейти на латиницю до 2025 року:

enter image description here

Щодо самого Казахстану, то після офіційного повідомлення в країні закономірно виникли дискусії:

Лінгвісти розійшлись в думках з приводу того, що краще - латиниця або кирилиця - передає специфіку звукового ладу казахської мови, і яку форму латиниці слід прийняти (тюркські держави, що використовують латиницю, такі як Туреччина, Узбекистан, Азербайджан і Туркменістан, користуються різними її варіаціями). Існує навіть рух, що виступає за відмову від кирилиці на користь рунічного письма, на якому казахська мову існувала в давнину. У 1929 році в радянському Казахстані казахська мова перевели з арабської в'язі на латиницю, потім в 1940 році була введена кирилиця як загальний алфавіт для всіх республік.

Українцям може бути цікавою статистика володіння казахської та російськими мовами в Казахстані, оскільки аргументація, що в країні живе велика кількість виключно російськомовних громадян, є вагомою і для України:

Надійні статистичні дані про лінгвістичну ситуацію [в Казахстані] знайти непросто, проте згідно з останнім переписом населення від 2009 року лише дві третини громадян республіки повідомили про пристойний знанні ними казахської мови, тоді як 94 відсотки населення заявили, що розуміють російську мову. Астана поставила за мету забезпечити до 2025 року володіння казахською мовою 95 відсотками громадян, зберігши знання російської на рівні 90 відсотків.

Цікавою є інформація, що латинським алфавітом (на базі турецького алфавіту) неофіційно користується казахська діаспора в Турції. Також казахська діаспора використовує сурогатні латиниці в Німеччині, США і інших західних країнах.

Ще одним прикладом може бути Білорусь, де за період незалежності кількість людей, що розмовляють білоруською мовою, значно зменшилась:

21 лютого відзначають Міжнародний день рідної мови. Для Білорусі це досить «болюче» свято, адже на рідній для країни мові розмовляють одиниці. Тому стверджувати, що в синьоокою дві державні мови, на жаль, не доводиться: реальність показує зворотне.

Таким чином, з політичної точки щору перехід на латиницю є виправданим.

З лінгвістичної точки зору

Не дивлячись на те, що вивчення іноземних мов у нас досить розповсюджене як в школах, так і в вищих навчальних закладах, статистика володіння розмовною мовою та регулярного відвідування іноземних країн в Україні на низькому рівні. З іншої сторони, спроби створення українських аналогів stack overflow, google, facebook та інших популярних зарубіжних ресурсів потерпіли повне фіаско (на відміну від Росії, де популярними якраз є клони популярних сервісів). З цього можна зробити обережний висновок, що для певної кількості українців відсутність української чи російської локалізації не є проблемою з точки зору використання тих чи інших сервісів чи послуг.

З точки зору періодики, книг, навчальних матеріалів, то тут ситуація більш складна, оскільки в більшості випадків цей простір заповнений російськомовним продуктом, а якісних енциклопедій, фундаментальних праць українською надзвичайно мало. Перехід на латиницю, а, як наслідок, збільшення кількості людей, що розуміють іноземні мови, може частково вирішити проблему доступу до знань та матеріалів, що є переважно англійською мовою.

З практичної точки зору

Одночасний перехід навряд чи буде можливим, тому компромісним варіатом є існування обох алфавітів та поступовий перехід протягом 10-15 років. На мій погляд, важливим є той факт, який статус у відносинах, насамперед, з Європою буде займати Україна. Якщо євроінтеграційні процеси будуть реальними і будуть реально підтримуватись всіма сторонами, то процес переходу матиме сенс, в іншому випадку залишиться велика кількість людей, що захоче залишити кирилицю в якості запасного варіанту на випадок, якщо євроінтеграційні процеси не будуть фундаментальними та всебічними.

  • 6
    як наслідок, збільшення кількості людей, що розуміють іноземні мови - не зрозуміло, як із використання латиниці витікає збільшення кількості людей, що з латинських літер вміють складати слова іншої мови. – Sassa NF Feb 11 '17 at 16:28
  • -1 за "політичну точку зору". Чому б з "політичної точки зору" не зобов'язати використовувати латинику при письмовому спілкуванні російською мовою в Україні? – chizh Feb 11 '17 at 17:34
  • @Chizh Чесно говорячи, я не знаю, як можна зобов'язати використовувати латиницю у випадку, коли мова не має латинського варіанту. "Політичною" точку зору я назвав тому, що перехід чи не перехід на латиницю в нашому випадку може залежати не лише від лінгвістичних чи історичних причин, але й враховуючи політику інших країн. – sashaeve Feb 11 '17 at 17:47
  • @sashaeve "Перехід на латинику/арабську/клинопис" з політичної точки зору і є таким примусом. Літературне використання певної системи кодифікації звісно може використовуватися і без 'примусу': вільно і творчо, як наприклад робить piśmieńnik Uładzimier Arłoŭ – chizh Feb 11 '17 at 18:04
  • Pro zobragennja: necčodawno Kazakstan troxy pidpravyw latinku. – stegetsj Apr 8 '18 at 14:02
3

Можна, наприклад, брати давні відомости, а саме: доволї непогана технічна з 75 сторінками книга 1933 року „Йосиф Їречек і українська мова (до азбучної заверюхи 1859 р.)“ Василя Сїмовича.

Там про мовні і політичні питання, про сам вплив на мову тошчо. Також проблеми писемностей: як латинькової, так і кириличної.


Моя основна думка про перевагу. Украӥнцї ототожнюватимуть себе з латиньковим сьвітом, а не з кириличним. Тобто, по-моєму, доречним також варто розглянути питання труднощів, коли украӥньська залишається на кирилицї. Один з показових прикладів сучасности про родину кирилицї — Б’лґарія:

… Twitter announced it would become more aggressive in pursuing trolls on its service, a move which seems to have had some unforeseen consequences, judging by the present upheaval in the Bulgarian Twitter community. An increasingly large and unhappy number of people have had their Twitter accounts suspended and messages filtered out of conversations, apparently for the offense of merely tweeting in Cyrillic. …


Дуже приблизний переклад:
… Twitter оголосив, що він стане агресивнішим у переслідуванні тролів; цей крок, здається, мав непередбачувані наслідки, судячи з нинішніх потрясінь у болгарській твітер-спільноті. Все більша кількість людей мають заблоковані облікові записи, а їхні повідомлення вилучаються з обговорень — напевно, всього лиш через те, що вони переписувалися кирилицею…

Очевидно, що таке буває не лиш тут: білшість програм спершу нацїлені на латиньку, а лиш потім на инші писемности (виняток — власна писемніть, але однаково першою разом чи другою є латинька).


Також особисто для себе можете спробувати переглядацький додаток, котрий переводить [україӥську] кирилицю на латінку. Там навіть можна підлаштувати власну спрощену (тому що, наприклад з ў не працює, тре далї підробити вже джерело) латиньку.


Про всяк зауважу і доведу деякі хибности твердження в запитаннї і підсилю зауваження:

Українська кирилиця має всі необхідні літери для передавання звуків, що ними користуються в українській мові, а в латиньцї доведеться ставити над ними всілякі позначки, як це є у Франції й Німеччині, наприклад.

Як є. Украӥньська кирилиця не має всї необхідні букви для перевавання звуків, наприклад основні: [дж], [дз]… Деякі букви, наприклад йотовані і в, вже позначають декілька звуків чи по-ріжному поводяться. Украӥньська кирилиця теж має розріжняльні чи з’єднувальні знаки, ось найвиразніші: й, ґ, щ, ї, ю. Очевидно, що загальна кирилиця має ще більше таких.

Якщо було твердження, шчо сучасна латинька не в змозі замінити сучасну кирилицю без розріжняльних знаків, то це теж не так. Причому без втрати лоґіки з латіною (чи латінописемними мовами) і афрікатів. Ось [мій] приклад:

A a  B b  C c  D d  E e  F f
А а  Б б  Ш ш  Д д  Е е  Ф ф

G g  H h  I i  J j  K k  L l
Ж ж  Г г  І і  Й ь  К к  Л л

M m  N n  O o  P p  Q q  R r
М м  Н н  О о  П п  Ґ ґ  Р р

S s  T t  U u  W w  X x  Y y
С с  Т т  У у  В в  Х х  И и

Z z  ’
З з

J j  +     a    u    e    i
          Я я  Ю ю  Є є  Ї ї

T t  +     c    s  | Щ   щ
          Ч ч  С с | Шч  шч
                   | Ctc ctc
D d  +     g    z
Д д  +     ж    з

Також варто зазначити щодо німецької: замість ß чи умляутів (тут складнїше і коли дїйсно немає змоги), то пишуть ss чи після відповідної голосної друкують e. При потребі, можна розширити правило апострофа, таке слушно і для кирилицї: від’жити, від’зеркалити, най’обмеженіший.

Нагадаю, то лиш приклад на базицї власного і чужих досвідів. Можна здогадатися, як виглядатиме абетка з розріжняльними знаками, наприклад: ts → š, dz → ž

Підсилення до заперечення:

в Чехії це є, і вони не збираються переходити назад на кирилицю

  • Румунська була на кирилицї, але за ~60 років від кінця 18 сторіччя перейшла на латинӥцю.
  • Хорвацька — слов’янська мова і теж має деякі розріжняльні знаки — схожі на чеські. Переходити не збираються, паралельно мали кирилицю (за часи Югославії) і хорватську глаголицю при часів Усташі і для богослужіння до 1960 років.

Очевидно, слов’янських мов більше на латіницї: польська (особисто не дуже люблю і вона сильно відріжняється від инших, білоруська і наша абецадло були близька до цього), словацька (на основі чеської), словеньська (на основі хорвацької). Краӥни (~3—4) від Югославії дають змогу писати двома писемностями, але тут обставини складніші. Також можна ознайомитися дохристиянські писемні часи.


Додам до дописів chizh і sashaeve

У 1929 році в радянському Казакстані казазьську мову перевели з арабської в’язі на латинӥцю

Цей процес, котрий уявно міг зачепити в подальшому і нас, бо тоді СРСР в 20-30 роках мав напряму латинӥзації, деякі кириличні мови теж були переведені, як і були плани для московської.


Окрім латинӥзації писемности, є ще латинӥзація самої кирилицї. Дещо такою думкою підпиралася московська гражданка, як і на сьогодення, як не дивно і знов згадаю, б’лґарська, або б’лґариця. Тут малі к, т, и (і похідні ш, ц…), д, п підводяться до відповідних латиньських k, m, u, g (чи навіть q), n — дещо вже вживається наразі, але лише при курсиві. Також помітно деякі огрецькування, а отже теж ближче частково до латиньки, в та л до ϐ та λ. Дивно, що таке саме не зробили для великої Д до Δ, хоча подекуди так і роблять. Украӥньська новинарня Збруч в меню заміняє к на k.

Цїкаво, що окрім згаданих буков також можна замінити н і з на ɴ і z — і все це буде за старокириличною традицією, це також відкидує плутанини з числом 3. Варто також згадати про сербську ј, котра була вживана в украӥньському письмі як драгоманівка, що також є доречнішим для украӥньської, оскільки й — и з бревісом, що тоді означає коротка и, хоча насправді тут коротка і. Згадана драгоманівка наближує до стилю латинькового письма і відкидує суто кириличні йотовані букви я, ю, є і двозвук щ з апострофом, як замінник до твердого знаку; також розмежить ї на йі та йи й унормує написання йотованих і мнякшення.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.