Безліч письменників вживає саме «в/у глибини» (що, судячи з усього, є первісною формою для «вглиб/углиб»):
- Його сухе жовте обличчя розгладилося, прозорі очі сяяли, вдивляючись задумливо в глибини неба. //Олесь Бердник «Подвиг Вайвасвати» (1965).
- А може, є захований потяг у людині — перш ніж спуститися в глибини моря, зійти на вершини гір. //Павло Загребельний «Переходимо до любові» (1971).
Мені здається, що «в глибини океану» може натякати на більшу глибину за «вглиб океану» (як не дивно це звучить). Бо в другому випадку об'єктом, до якого звертається моя увага, є океан — а «вглиб» може бути лише позначенням напрямку (навіть не обов'язково великої міри, можна «зануритися вглиб на 1 м чи на 5 см»); а в першому ж моя уява звертається саме до «глибин» (стиль і множина підкреслюють, що це значення 2 — «те, що на великій відстані від поверхні», а не значення 1 — «якась відстань від поверхні; числова міра відстані від поверхні» (номери 1 і 2 звідси); тобто про «занурення на 5 см» тут вже аж ніяк не йдеться).
Але що стилістично краще у Вашому випадку — вирішувати Вам.