15

Наскільки мені відомо, слово дзідзьо західноукраїнського діалекту означає дід, а дедьо -- батько. Я намагався знайти хоч яку небудь інформацію стосовно походження цих слів, але знайшов лише декілька сайтів без жодних пояснень. Хоча вони і розповсюджені на території Прикарпаття, Карпат та Закарпаття. Тому власне питання:

звідки походять ці слова та наскільки вони старі?

0
16

Ці слова, а також «мама», «тато», «баба», «тятя» та подібні до них найменування близьких родичів походять з так званої дитячої мови, вони, як правило, двоскладові, один і той самий приголосний повторюється, часто повторюється й голосний. Явище це ґлобальне, зустрічається практично в усіх мовах, ці слова дуже давні. Скажімо, слово «мама» є фактично в кожній мові, від індіанських мов Америки (головне божество інків – Пачамама, Матір Земля), до племенних мов Африки та Азії, хоча в деяких мовах, зокрема в грузинській та в чінукському жаргоні, воно означає «тато». При цьому в грузинській «мама, матір» звучить як დედა «дéда», і теж відноситься до слів, що походять з дитячої мови.

В автентичности слова «дзідзьо» сумніватися немає причин, в навколишніх мовах, в русинській, в словацькій, угорській та польській подібного слова немає.

2
  • 3
    «В навколишніх мовах, в русинській, словацькій, угорській та польській подібного слова немає». Добродію, "русинська" це і є "українська", просто автентичніша її назва. Мої предки себе українцями до часів Сталіна й не звали, а коли їхали на окуповану східним сусідом землі, казали "їдемо на Велику Україну", а проте мова наша ідентична тому, як говорять у Києві. Не діліть Україну, її нарід, політики це добре роблять й без вас.
    – Олег
    Oct 22 '20 at 9:00
  • 1
    @Олег - Вибачте, Олеже, та я не можу погодитися, що немає такої окремої мови як русинська. У питаннях лінгвістики думка носіїв мови важить мало, важать лише факти, а факти красномовно кажуть, що відмінности русинської від української на всіх рівнях мови такі, що їх достатньо, аби вважати русинську окремою слов'янською мовою, і я не один це бачу, є достатньо й инших лінгвістів, які згодні зі мною. Авторитет ваших предків, звісно, дуже поважний, та не можна покладатися просто лише на авторитет, коли йдеться про науку, бо нам, лінгвістам, науковцям, потрібні факти.
    – Yellow Sky
    Nov 5 '20 at 21:00
2

Основа дід є загальнослов'янською, і закінчувалось на зредукований голосний ъ: дѣдъ. В більшості слів, що закінчувались на зредукований, тепер закінчення нульове, але в деяких словах зредуковане підсилилось і вижило. Порівняйте: Петръ - Петро. Щоправда, найчастіше зредуковані вижили в середині слова (повноголосся): вълкъ, зьрно - вовк, зерно.

Дідо зустрічається на львівщині без дзенькання. Походження дзенькання в дзідзьо не знаю, але, скажімо, в білоруській дзед.

1
  • А може це прийшло від поліщуків. Наскільки мені відомо дзенькання найбільше притаманне білорусам, а у поліщуків з білорусами багато спільних мовних елементів.
    – Цезар
    Feb 10 '17 at 17:04

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.