Українська мова
… коли поліські писарі 16–17 ст., відображаючи форми дієслова їздити та дощ, відтворювали рефлекс *zdj найрізноманітнішими (іноді навіть важко уявлювати, не те, що вимовлюваними: жд, жьдж, ждж, ждз, (з)дж, жч, жьч, ждч, жьдч, жджч) поєднаннями графем, то чому …
Причинки до історії української мови (Міхаель Мозер)
На увагу заслуговує псковський, смоленський і полоцький рефлекс сполук *stj, skj, sk’, zdj, zgj, zg’, а саме [š’k’], ＞ J — та він, мабуть походить від šč, про що свідчить злиття sk’ і skj.
Вибрані праці (Павло Житецький)
… але в українській і білоруській мові є ще дж з того ж дj = церковнослов. жд, а також ждж із здj, напр.: приижджати, білор. прийажджаць. Залишаючи осторонь питання про відношення дж до жд, зауважимо, що жд, ждж є одна із давніх прикмет українського консонантизму.
Наукові записки
… мовах винико внаслідок перехідного помʼякшення і асимілятивно-дисимілятивних процесів, де в давніх сполученнях д + j, т + j, зд + j, ст + j палатальний за своєю природою j уподібнився після дзвінких до ж, а після глухих — до ш.
Таким чином, в українській мові ці фонетичні форми виникли в такий спосіб:
- д + j ＞ дж;
- т + j ＞ тш-ч;
- зд + j ＞ здж ＞ ждж
Коротко
- Сполуки здж і ждж є питомими. Про всяк, дж є одним звуком, глухим відповідником є ч. Якби записувати за македонською, було би умовне жџ.
- Палаталізацією до зд є ждж або старіше здж, тобто -ж- не є зовсім суфіксом.
- Різниця лише ві віці, від найстарішого: здj ＞ здж ＞ ждж. Тобто останній є найсучаснішим способом. Про всяк, говірки можуть мати інші варіяції розвитку, наприклад здj, тобто умовне приїздю.
Аби простіше сприймати ці сполуки, наведу до прикладу глуху і звичну пару:
простити — прощати, тобто прошчати
Тут -ати палаталізують і вказують на наворотність чи недоконаність.
Іще приклад, якщо не дуже охочі до дз, дж: раніше (до правопису 1960) деякі дієслова (переважно із закінченням -істи) мали наказовий спосіб із закінченням дж: розповідж, їдж, відповідж тощо.
