Чи є питомим застовування давального відмінку у словосполученні “мені болить”?

Question

Часто можна зустріти застосування зі словом «болить» давального відмінку займенників, як-то у словосполученні «мені болить…» замість більш «стандартного» «у мене болить…».

Промине, проплине, Наче лист по воді, Все, що в дні молоді Так боліло мене — Іван Франко, XIII, 1954, 82;
Ні, мене болить, що Римом зватись може така потвора — Леся Українка, II, 1951, 507;
О, Україно! Сонце волі! Від ран твоїх мене болить — Павло Тичина, II, 1957, 109. Дуже сумував і од того перший раз на Капрі боліла мені голова і груди — Коцюбинський, III, 1956, 334;
Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли — Леся Українка, III, 1952, 638;
Тяжко було б описати, як ті сльози боліли пані Шумінській — Наталія Кобринська, Вибрані твори, 1954, 16;
Болить і йому кривда, що її чинить над посполитими шляхта — Панч, Гомоніла Україна, 1954, 420;

СУМ пропонує таку граматику:

у кого, рідше кому, розм., рідко кого, також без додатка.

Але це ж — СУМ, з усіма його недоліками. :)

Власне, запитання: чи керує дієслово болить давальним відмінком керованих іменників чи займенників?

Answer 1

Хоч автор запитання і вважає, що гарна відповідь має посилатися більше, ніж на одне джерело), та оскільки це запитання давно очікує бодай на якусь відповідь, а я натрапила на цю інформацію, то поділюсь.

Олена Курило в посібнику "Уваги до сучасної української літературної мови" відзначає такі

§ 14. Особливості у вживанні датива:

У народній мови инколи подибуємо конструкцію з дативом там, де літературна мова здебільшого вживає прийменника у (в) із генітивом.

Про такі конструкції з дієсловами, як брати, видирати кому, див. при дієсловах, § 6, ст. 113.

Приклади: — Язика не поверне, наче він йому повстяний Ном. 11736. Я їм був у кумах Шух. 74.

Пани б’ються, а мужикам чуприни трясуться Приказка. Хто мастить, тому віз не скрипить. Приказка. Ноги йому без стремен так теліпаються Кв. Пика йому не вмита, волосся розкудовчене Кв. Він як угледів дівчинку, аж очі йому засвітились MB. І брови йому чорні і уста червоні MB. Помер їм батько. Руки їм довгі, тонкі, як цівки Лев. Очі йому веселі й бистрі MB. Голова йому нечесана, чуб непідголений Кв. Щоб моєму миленькому волики пристали Чуб. V, 403. Вже вдівоньці пшениця поспіла ib. 856. Це родич нашій паламарці Котл. Колядники беруться за руки, топірці в руках їм Гн. Кол. і щ. II, 331.

В останньому уривкові, де при дативі є речівник-підмет, датив місцями набирає значіння приналежности. Виразнішій відтінок приналежности датив має в такій, наприклад, фразі: — Це родич нашій паламарці Котл.

Окремий розділ у § 6. Особливості в конструкціях із особовими дієсловами мовознавець відводить питанню

2. Датив при дієсловах.

Дякувати, віддячити, вибачати, -чити, простити кому (а не зросійська кого): — Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку Метл. 225. Подякує мені Нар. 186. *Буду завсегда дякувати вам*26. (Шевченко помилково об’єднав одним акузативом два дієслова, що мають по собі різні відмінки: — Того знають і дякують люди). Віддячим діявольським синам, — гукали громадяне Гр. Подорожньому і бог вибачає Ном. Скажіть їм, щоб простили мені бурлаці за мою смерть на чужині Лев. Я знаю, що ти мене вірно любиш, а я тільки пожартувала, — збач мені те MB. У західніх говірках також: — Вибачайте на мене Шух. 238.

Болить, кортить, свербить кому (і кого див. нижче при акузативі): — Кому кортить, тому й болить Ном. Ой болить мені та й головонька Кл. Кв. 132. Не болить мені головонька Гн. Колом. II, 57. Чужий біль нікому не болить Ном. Зав’яжи мені головоньку, бо то мені болить дуже Чуб. V, 87. Козакам кортіла воля, а не віра Кул. VI, 337. Кортить тобі таки домівка Гр. Ви мені і за вухом не свербите Гр.

Зневіритися чому (і в чому): — Зневірившись тому щастю в своїй долі, тут ми дали йому знов віру Кул. VI, 475.

Сміятися, насміятися, глумитися кому, чому див. при генітиві сміятися з чого.

При дієсловах брати, взяти, видирати та инших близького значіння маємо в народній мові здебільшого датив, де літературна мова вживає переважно прийм. у(в) із генітивом: — Вовкові барана з горла не видереш Ном. 4853. Ой я візьму багатому, убогому даю. Пісня. Він пожалував і не брав їм мами Яв. 9.