Деякі українські видання (Український Тиждень, книжки видавництва "Темпора", деякі інші ЗМІ) передають російські імена шляхом транскрипції (напр. рос. Владимир - укр. Владімір, рос. Петр - укр. Пьотр, рос. Надежда - укр. Надєжда, рос. Олег - укр. Алєґ).
Натомість, інші просто вживають українські відповідники (Володимир Путін, Петро Перший, Надія Кадишева, Олег Кашин тощо).
Як правильно писати (і говорити) за чинним правописом?
Інтуїтивно, російські прізвища повинні перекладатись як і інші іноземні прізвища та імена, тобто Пьотр, Владімір. На практиці можна побачити різні варіанти.
В статті на Радіо Свобода наводиться така історична довідка:
Близькою до врегулювання цієї й інших нагальних правописних проблем була Національна комісія з питань правопису при Кабінеті Міністрів України. Робоча група, очолювана відомим мовознавцем, тодішнім директором Інституту української мови НАН України Василем Німчуком, у 1999 році підготувала зміни до чинного правопису, якими було врегульовано передавання власних імен. У грудні 2000 року ці зміни були підтримані Радою з питань мовної політики при Президенті України. На 15–16 лютого 2001 року було заплановано підсумкове засідання правописної комісії за участи діаспорних мовознавців, зокрема, вченого світової слави Юрія Шевельова.
На жаль, втрутилася політика, велика політика. Відразу після завершення засідання Ради з питань мовної політики пропоновані зміни були віддані фактично на поталу деяким засобам масової інформації, в основному російськомовним, які організували «всенародне обговорення», цинічно і безвідповідально перекручуючи зміст проекту правопису. Брехали, наприклад, що будемо писати «Хвранція», «самопер» (замість самоката), «Педір» (замість Федора), «на радіві» (замість на радіо) і т. п.
Шабаш у деяких російськомовних виданнях призвів до того, що Президент Леонід Кучма скасував підсумкове засідання правописної комісії. Переконаний, що галас, здійнятий у ЗМІ, був спрямований на глушіння касетного скандалу, який почав розгортатися з кінця листопада 2000 року. Таким робом зміни до правопису, необхідність яких є актуальною досі, впали жертвою шкурного політичного моменту.
Як передавати російські (слов’янські) імена і прізвища
У чинному правописі йдеться лише про прізвища «§ 104. Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ». Це свідчить про те, що російські (й інші слов’янські) імена повинні відтворюватися за законами української мови. Але ж насправді далеко не всі слов’янські імена так відтворюються. Наприклад, чеський поет Петр Безруч (Petr Bezruč), польські поети Ян Кохановський (Jan Kochanowski) і Юліуш Словацький (Juliusz Słowacki) тощо.
«Український правопис. (Проєкт найновішої редакції)» 1999 року за редакцією Василя Німчука звернув увагу на цю прогалину: «За усталеною традицією імена та імена по батькові росіян і білорусів передаємо їх українськими відповідниками, пор.: Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин – Олекса́ндр Сергі́йович Пу́шкін, Михаи́л Шо́лохов – Михайло́ Шо́лохов, Петр Проску́рин – Петро́ Проскурі́н, Васи́лий Шукши́н – Васи́ль Шукши́н, Еле́на Образцо́ва – Оле́на Образцо́ва, Васі́ль Быкаў – Васи́ль Би́ков, Арка́дзь Жура́ўскі – Арка́дій Жура́вський, Яў́ге́н За́йцаў – Євге́н За́йцев, Уладзі́мір Ка́пцаў – Володи́мир Ка́пцев, Віта́ль Анічэнка – Віта́лій Аніче́нко, Анато́ль Ціто́ў – Анато́лій Тито́в».
До речі, знаменитий харківський правопис, прийнятий консенсусом у 1927 році і затверджений у вересні наступного року народним комісаром освіти Миколою Скрипником (т. зв. «скрипниківка»), не містить окремих правил відтворення російських імен – значить, склалася традиція і норма була неписаною. Підтвердження цього – виданий у Харкові 1929 року, після ухвалення Всеукраїнською академією наук «Правописний словник» Григорія Голоскевича. Імена розсипані по всьому словнику, і там є не лише повні імена, але й зменшувальні: Володимир, Катерина, Катря, Марія, Марійка, Михайло, Михась, Наталя, Наталка, Олена, Петро, Петрусь тощо, але немає жодного російського відповідника.
Відомо, що «скрипниківка» не проіснувала довго. Наступник Скрипника на посаді Володимир Затонський у постанові від 05.09.1933 р. «Про «Український правопис» вказав на «націоналістичні правила цього правопису, що орієнтували українську мову на польську, чеську буржуазну культуру». А голова комісії Андрій Хвиля підкреслив основний «гріх» цього правопису – створення бар’єрів між українською та російською мовами, у зв’язку з чим, серед іншого, «ліквідовано націоналістичні правила щодо правопису іншомовних слів».
Вікіпедія пропонує такий варіант:
За усталеною традицією імена та імена по батькові росіян і білорусів передаємо їх українськими відповідниками
Приклади: Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин — Олекса́ндр Сергі́йович Пу́шкін, Михаи́л Шо́лохов — Михайло́ Шо́лохов, Петр Проску́рин — Петро́ Проскурі́н, Васи́лий Шукши́н — Васи́ль Шукши́н, Еле́на Образцо́ва — Оле́на Образцо́ва, Васі́ль Быкаў — Васи́ль Би́ков, Арка́дзь Жура́ўскі — Арка́дій Жура́вський, Яў́ге́н За́йцаў — Євге́н За́йцев, Уладзі́мір Ка́пцаў — Володи́мир Ка́пцев, Віта́ль Анічэнка — Віта́лій Аніче́нко, Анато́ль Ціто́ў — Анато́лій Тито́в
Передача іноземних прізвищ українською мовою:
Щодо перекладу іноземних прізвищ, то для слов'янських прізвищ є окремі правила. Так російське
-ский; польське, чеське-skiтощо перекладаються як-ський. Російське е передається:
- є, якщо відповідає українському і (після приголосних) (Бєлов, Свєтлов);
- о, якщо російською читається ё (Хрущов)
- е в інших випадках (Ленін, Брежнєв) тощо.
Імена правлячих персон, монархів які мають своїх відповідників в українській мові перекладаються незалежно від країни походження, а простих смертних ні.
Приклади:
- Принцеса Діана але співачка Даяна Росс;
- Король Англії Яків ІІ але Джеймс Бонд;
- Королі Англії Генріх III, Генріх VII і т.д. а всі інші Генрі;
- Королі Франції Генріх III та ін. але для всіх інших - Анрі.
Ред. Ще одне пояснення щодо написання російських імен та прізвищ:
Транскрибовані імена на зразок Артьом, Маріна, Наташа, Лєна (Альона), Діма суперечать українському правопису.
Петро Одарченко, "Про культуру укр-ї мови. Збірник статей" (Київ: Смолоскип. – 1997, с. 285):
В наш час у ЗМІ, не кажучи вже про побутове повсякденне мовлення, часто читаємо і чуємо жахливо спотворені імена людей: Татіана, Татяна, Тат яна, Пьотр Грігоренко, Наташа, Міхаїл, Міхаїл Горбачов, Павєл Літвінов, Ніколай Бухарін, патріарх Кіріл, Владімір Путін. Часто трапляються і такі дивовижні сполучення: Ольга Попов, Олена Худий, Тетяна Погорілий, Олександра Чабанівський і т. п. В українській мові існує давня традиція завжди писати і вимовляти українською мовою східнослов’янські імена людей", навіть якщо вони іншомовного походження: Петро, Микола, Тетяна, Павло, Михайло, Олександр.
У Словнику Б.Грінченка, в Російсько-українському словнику О.Ізюмова (1930), в академічному Словнику власних імен людей (1976), у друкованих творах наших найкращих знавців мови (С. Єфремова, М. Зерова, А. Кримського та багатьох інших) – всюди власні імена людей пишуться українською мовою, якщо вони стосуються представників східнослов’янських народів.
У "Кобзарі" Т. Шевченка читаємо імена московських державників: Петро, Катерина, Микола (а не Пьотр, Єкатєріна, Нікалай). В "Енциклопедії українознавства" (1955-84), у працях А.Кримського та інших виданнях читаємо: Олександр Пушкін, Олексій Шахматов, Олексій Толстой, Олександр Герцен, Володимир Ульянов, Микита Хрущов і т. д. Отже, треба писати не "Міхаїл Горбачов", а Михайло Горбачов. Так само, як ми пишемо Гоголь, а не Ґоґоль. Бо прізвище Гоголь походить від українського слова гоголь (назви дикого птаха родини качиних). Так само треба писати Горбачов, бо це прізвище походить від українського слова горбач, яке означає горбату людину. Російський відповідник – горбун. Звідси й російське прізвище Горбунов. (Перший звук у слові Горбунов вимовляється і пишеться як г, а не ґ, бо асоціюється з українським словом горб) (Петро Одарченко, "Про культуру укр-ї мови. Збірник статей" (Київ: Смолоскип. – 1997, – с.286).
В російській мові існує правило перекладати українські імена російською мовою і вимовляти їх згідно з законами російської орфоепії. А тому імена і прізвища українських письменників і вчених по-російському звучать так: Міхаїл Кацюбінскій, Павєл Ґрабовскій, Владімір Сасюра, Нікалай Зєрофф, Пьотр Магіла, Тарас Ґріґорєвіч Шевчєнко.
Вважаю, що правильно пишуть Дмітрій і Владімір. Ми ж не називаємо людину Peter Петром, так і тут: іншомовна власна назва не повинна перекладатись.
Власні, географічні, адміністративні назви та імена варто транскрибувати. Тобто записувати так, як вони звучать місцевою мовою.
Бєларусь. Мєнск. Расія. Масква.
Допускаються відмінності від оригінального звучання через пом'якшення голосних та приголосних. Наприклад: можна писати Дойчланд або Дойчлянд, Полска або Польска, Зміцєр або Зьміцєр(це бєларуське ім'я, аналог Дмитра).
