7

Трапився на очі сьогодні латинський крилатий вислів Amicus amore, more, ore, re cognoscitur.

Окрім цікавого мовного прийому - логогрифу amore, more, ore, re (що наштовхнуло на окреме запитання) звернула увагу на існування різних варіантів перекладу цього афоризму:

Друг пізнається з любові, звичок, мови та справ - дослідження Прийоми мовної гри з фонетичним образом слова в латинській мові Н. Корольової, КНУ

Приятель пізнається завдяки любові, звичаям (характеру), мові, вчинкам - Світлична Є.І., Толок І.О. Латинська мова. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 440 с.

Любов, характер, слова, дії (amore, more, ore, re) - Список латинських висловів, Вікіпедія

Хотілося б дізнатися, чи існує якийсь латинсько-український словник, щоб можна було звірити наявні варіанти перекладу?

8

Хоча це питання не зовсім про українську мову, та я відповім. Нормальних латинсько-українських словників онлайн немає взагалі, з відсканованих паперових найкращий це словник Скорини, та як на мене він слабкенький. Я трохи знаю латину, але достатньо, аби пояснити цей вислів з точки зору граматики та лексики, то ж давайте я сам вам все поясню. Взагалі, словником латини непросто користуватися, бо по слову з тексту не завжди легко віднайти його словникову форму.

По-перше, це речення в пасивному стані, граматичний підмет (але фактичний пацієнс, об’єкт дії) тут amicus «друг», іменник в називному відмінку. Присудок тут cognoscitur «пізнається, є таким, якого пізнають», дієслово 3-ї особи однини теперішнього часу пасивного стану. Все, що між цими двома словами, тобто саме amore, more, ore, re, – це перелік інструментів, засобів, якими або за допомогою яких виконується дія, оте пізнання. Взагалі, за своєю структурою це речення аналоґічне українському «Цвях молотком забиваться», тут у нас назва інструменту, «молоток», стоїть в орудному відмінку, в який назви інструментів завжди й ставляться в подібних реченнях. В латині ж орудного відмінку як такого немає, нашому орудному відповідає латинський відкладний відмінок, аблятив, на що вказують закінчення у всіх чотирьох слів. Розбіжності в українських перекладах обумовлені саме характером латинського відкладного відмінку, у формі якого злилися три праідноевропейські відмінки: орудний, місцевий та відкладний. Чистий відкладний відмінок відповідає на питання «Від кого? Від чого?», тобто є, так би мовити, «анти-давальним», саме тому ті чотири слова можна перекласти як «з любові, звичок, мови та справ». Можна було б перекласти й просто орудним, «любов’ю, звичками, мовою та справами», але українською говорити «пізнавати чимось» незвично, тут проситься якийсь прийменник для позначення знаряддя, наприклад «за допомогою любові, звичок, мови та справ», або як у вашому другому варіянті «завдяки любові, звичаям (характеру), мові, вчинкам». По синтаксису це все.

Щодо морфології, то всі ті чотири слова в цьому реченні стоять в однині, тому переклад «звички/звичаї», «слова» та «справи/вчинки/дії» дещо відсувають нас від ориґіналу, та це зумовлене тим, що українською воно так природніше, в однині воно звучало б дивно: «Друг пізнається з любові, звички, слова та справи». Ваш третій переклад, де лише ці чотири слова та ще й у називному відмінку — це просто цитата, й зрозуміла вона буде лише тим, хто знає повний вислів, на кшталт того, як у нас кажуть «Горбатого...», а далі можна й не казати, бо всім і так зрозуміло.

Щодо значення слів. Amor, amōris тут найпростіше, бо це просто «любов» чи «статевий потяг». Далі складніше, три подальших слова є винятково багатозначними й концептуальними.

  • mōs, mōris — це воля, норовливість, звичка, мораль, якість, закон. Об’єднує все це «звичка, мораль, моральність вчинків», це слово ще відоме з вислову «O tempora, o mores!» — «О часи, о звичаї!» Від цього слова походять слова «мораль» та «моральний»
  • ōs, ōris — головне значення «рот», саме від цього слова походить слово «оральний», інші значення є похідними від основного: «обличчя», «вираз обличчя», «вигляд», та поетичне «мовлення, вимова, красномовство».
  • rēs, reī — це те саме res, що у слові res publica «республіка», яке українською зкалькували через польську як «річ посполита», в моєму словнику стаття цього слова займає майже сторінку, лише основних значень у нього десь 12: «річ, предмет, істота», «справа, випадок», «битва, подвиг», «дійсність», «майно», «зиск, вигода», «засада, підґрунтя» — все це об’єднується поняттям «предмет, дія», та хоча ці два слова здаються антонімами, у їхньому поєднанні нічого дивного немає, бо кожний предмет, наприклад камінюка, насправді теж є процесом. Це слово в аблятиві множини буде rebus «від речей», з цієї форми походить наше слово «ребус» — крутиголовка, в якій слово розгадують, відштовхуючися від назв намальованих речей.

Як ви бачите, семантичні поля в цих слів такі, що годі й підібрати українські слова, чиї поля б співпадали з їхніми, тож кожному перекладачеві доводиться йти на поступки й обирати такі українські слова, семантичні поля яких лише частково перекривають значення отих латинських слів, тому й маємо різні переклади.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.