11

Учора у відеосюжеті ТСН про створення всеукраїнського цифрового реєстру призовників журналістка вжила вислів особисті справи у контексті кадрової документації.

Проаналізувавши значення обох слів із паронімічної пари в СУМ:

ОСОБО́ВИЙ, а, е.

ОСОБИ́СТИЙ, а, е.,

а також коротке пояснення в підручнику Українська мова за професійним спрямуванням - Шевчук С.В., Клименко І.В.

Особистий - особовий

Особистий - який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи: особисті речі, особиста охорона, особисті уподобання.

Особовий - який стосується особи; відкритий на окрему особу: особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий рахунок

я сформулювала для себе просте пояснення, що особистий стосується приватної сфери, а особовий - соціальної. При цьому справа може бути як особовою, так і особистою, в залежності від означеного контексту. Втім, у контексті діловодства - особова справа.

Та все ж хотілося би почути більш професійну аргументацію. Є така?

  • 1
    Мені здається, що особовий — це коли підкреслюється належність/відношення до конкретної особи на противагу можливій належності/відношення до іншої особи, а особистий — це коли підкреслюється належність/відношення до особи на противагу спільності. Особовий = «Івана, а не Федора», особистий = «чийсь, а не колективу». Тобто я в цілому згоден з тим, що Ви написали, але сформулював би трішки по-іншому. Особистий — це саме відмежування від соціального/офіційного/колективного, а особовий — що має чіткий стосунок до конкретної особи (але необов'язково відмежування від соціальної ролі). – Sasha Apr 27 '17 at 7:05
  • 1
    @Sasha, цілком погоджуюсь із Вами. Для себе сформулювала спрощений варіант пояснення) – Oksana Gubrenko Apr 27 '17 at 7:59
  • 1
    @Sasha, ось ще Є.Д.Чак у роботі "Складні випадки українського слововживання" резюмує так: "Взагалі для практичного користування можна зробити такий висновок: особовий вживається для передачі окремого, але певною мірою стереотипного, неіндивідуалізованого; особистий – індивідуальний, той, що стосується індивідуума." – Oksana Gubrenko Apr 27 '17 at 8:03
5

Досить зрозуміло пояснює Є.Д.Чак у посібнику "Складні випадки українського слововживання".

Особистий, особовий.

Дуже часто ці слова плутають: кажуть «особистий склад військової частини» (треба особовий), «особові речі учня школи-інтернату» (треба особисті).

А як правильно сказати – особиста чи особова справа, особисті чи особові рахунки?

Виявляється, що можливі обидва словосполучення, але кожне з них треба вживати у певному контексті.

Особиста справаце справа, яка стосується певної особи, зумовлюється її власним бажанням і діями. Наприклад, «Мати вважала, що одруження сина – його особиста справа».

Особова справаце документ про об’єктивні дані людини, який зберігається в установі; папка, в якій лежать документи кожного працівника в установі. Наприклад, «У нового начальника відділу кадрів усі особові справи були в зразковому порядку».

Особовий рахунокце рахунок певної особи в ощадній касі і картка, в якій відбито рух грошей (надходження і видачу); у бухгалтерії домоуправління – картка квартиронаймача, в якій робляться записи про нарахування плати за квартиру й комунальні послуги.

Особисті рахункивзаємини, що склалися між певними особами.

Особистий вживаємо, коли йдеться про людську індивідуальність, особистість, про те, що стосується окремої людини, її долі, життя, почуттів, переживань і т. д. «Але з кожною годиною, як це буває в молодості, він все більше переконувався, що вже не матиме свого особистого щастя» (М. Стельмах). «…В інших могло бути щось не гаразд в особистому житті, і тоді вони мали право скаржитись, вимагати співчуття і допомоги. У Воронцова мусило бути завжди все гаразд, і було б дивно почути, що він на щось скаржиться: адже це Воронцов» (О. Гончар). «Тут товариство основувалося не лише на особистій симпатії і приятельській підмозі, а охоплювало ширші круги – спільності по думці й прагненню до одної мети» (Н. Кобринська).

Дуже поширене в сучасній мові словосполучення особовий склад на позначення людського складу військових з’єднань, навчальних закладів, персоналу військових установ. «Начальник училища, привітавшися і скомандувавши «вільно», звернувся до особового складу училища з короткою промовою» (І. Багмут).

Прикметник особовий вживається також як граматичний термін: особовий займенник, особові закінчення дієслів, особові речення.

Взагалі для практичного користування можна зробити такий висновок: особовий вживається для передачі окремого, але певною мірою стереотипного, неіндивідуалізованого; особистийіндивідуальний, той, що стосується індивідуума. На перший погляд може видатися, що словосполучення особова справа як сукупність анкетних і документальних даних випадає з цього плану. Насправді це не так: особових справ багато, вони однакові формою (містять відповіді на ті самі анкетні запитання), хоч відрізняються біографічними даними (багато в чому й вони можуть збігатися, коли, наприклад, маємо справу із спеціальним контингентом); особиста справа характеризується особливим, незвичайним змістом і стосується тільки певної особи.

В Уроках державної мови (з газети «Хрещатик») ще звертається увага на особливості вживання схожого за значенням прикметника власний.

1. Чи тотожні прикметники власний, особистий, особовий?

Тотожними їх назвати не можна. Як наголошується в посібнику “Культура мови на щодень”, значення цих лексем часто плутають, утворюючи неправильні словосполучення. В одній з радіореклам прозвучало навіть таке: вишні в особистому соку, а по-українському треба сказати: вишні у власному соку.

Правильні вислови: маю власний будинок, маю власну думку, але подаю особистий приклад, бажаю щастя в особистому житті; в діловій мові вживаємо словосполучення особова справа, особове посвідчення, особовий склад; у граматиці є термін особові займенники.

Різний зміст передають вислови власний автомобіль (тобто належний певній особі) й особистий автомобіль (визначений певній особі для службового користування).

Різні прикметники ставимо з іменником рахунок: особовий рахуноку банку, відрядження беруть за власний рахунок, а зводять з кимось особисті рахунки.

Синонімічні вислови на зразок: дати щось комусь у власні руки і дати щось комусь особисто в руки; з’явитися особисто і розмовно-знижений з’явитися власною персоною.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.