§ 87. Дієприкметник як форма дієслова
Дієприкметник, як уже свідчить його назва, має ознаки і дієслова, і
прикметника. Відповідає на питання який?
Як форма дієслова він називає дію, буває доконаного
(позеленілий) або
недоконаного (зеленіючий) виду, має ознаку перехідності (побілений) і неперехідності (побілілий). З іншого боку,
дієприкметник, як і прикметник, називає ознаку предмета (достигле
яблуко), змінюється за родами, числами й відмінками (достиглий,
достигле, достиглі, достиглих).
Дієприкметники бувають активні і пасивні.
Активний дієприкметник називає ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета: вогнище погасло — погасле вогнище; вогнище
згасає — згасаюче вогнище.
Пасивний дієприкметник називає ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета: хтось погасив вогнище — погашене вогнище. Крім
того, пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета,
зумовлену зворотною дією того самого предмета: хлопець умився —
умитий хлопець; дівчина збентежилася — збентежена дівчина.
Час у дієприкметниках не визначається. Частки (постфікса) -ся в
дієприкметниках не буває: відірвався — відірваний, згорбився —
згорблений
Пасивні дієприкметники короткої форми не мають.
Усі дієприкметники відмінюються, як прикметники твердої групи
§ 88. Творення і вживання активних дієприкметників
Активні дієприкметники творяться лише від неперехідних дієслів.
Активні дієприкметники бувають доконаного і недоконаного виду.
- Активні дієприкметники доконаного виду творяться, як і минулий час, від основи неозначеної форми дієслова доконаного виду за
допомогою суфікса
-л(ий): посиві(ти)—посивілий, підупа(сти) —
підупалий, зів’я(нути)—
зів’ялий.
Суфікси -ш(ий), -вш(ий), -вш(ийся) в українській
мові для творення дієприкметників не використовуються: не
“посинівший”, а посинілий; не “висохший”, а висохлий; не
“розчервонівшийся”, а розчервонілий.
Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу дієслова за допомогою суфікса -уч(ий) для І
дієвідміни і -ач(ий) для II дієвідміни. Для цього досить
дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?
) і -ть замінити на -ч(ий): несуть — несучий, радіють — радіючий,
лежать — лежачий, скриплять —
скриплячий.
Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються рідко, і то без залежних слів: Не бійся гостя сидячого,
а бійся
стоячого (Нар. творчість). Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А.Шиян). Здалеку долітають завмираючі
гуки музики (І.Нечуй-Левицький). Нудьгуючими очима дивився він на
село (З.Тулуб).
Але як неприродні, штучні сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх вжито із залежними словами: Не бійся гостя, сидячого за столом.
Поволі
вмираючий на заході промінь сонця кривавить білу кору берези. Здалеку долітають завмираючі в ранковій тиші гуки музики.
Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село.
У такому разі їх слід замінити:
а) підрядним означальним реченням: Не бійся гостя, що сидить за
столом;
б) дієприслівником: Промінь сонця, поволі вмираючи на заході,
кривавить білу кору берези;
в) способовою формою дієслова: Здалеку долітають гуки музики й
завмирають у ранковій тиші;
г) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичення очима
дивився він на село.
Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: блукаючий нерв, крокуючий
екскаватор, несуча поверхня крила, ведуче колесо, резонуюча камера,
ріжучий диск, діючий вулкан, тонізуючі речовини.
Але й тут їх намагаються по можливості уникнути.
Наприклад, замість “оточуюче середовище” тепер кажуть: навколишнє
середовище, довкілля, оточення; замість “ріжучий інструмент” —
різальний інструмент; замість “спрямовуюча рейка” — напрямна рейка; замість “узагальнююче слово” — узагальнювальне слово; замість “уточнюючий член речення” — уточнювальний член речення тощо.
