§ 82. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
Дієслова в теперішньому часі (щ о р о б л ю ? щ о р о б и ш ? і
т.д.) і в простому майбутньому (щ о з р о б л ю ? щ о з р о б и ш ?
і т.д.) змінюються однаково.
За характером закінчень дієслова в цих часах діляться на дві
дієвідміни.
...
До першої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї ооби множини, в закінченнях мають –е-
(-є-), а в 3-й особі множини закінчення –уть (-ють): пишеш
,
пише
, пишемо
, пишете
, пишуть
; співаєш
, співає
, співаємо
,
співаєте
, співають
. До другої дієвідміни належать дієслова,
які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї ооби множини, в
закінченнях мають –и- (-ї-), а в 3-й особі множини закінчення
-ать (-ять): мовчиш
, мовчить
, мовчимо
, мовчите
, мовчать
; стоїш
, стоїть
, стоїмо
, стоїте
, стоять
.
Дієвідміна дієслова весь час залишається тою самою. Тому, щоб перевірити, що написати в закінченні: букву е чи и, є чи ї;
закінчення –уть чи –
ать, -ють чи -ять, — досить за будь-якою особою визначити дієвідміну цього дієслова. Наприклад, чуємо [дишиемо] і вагаємося,
яку букву писати в закінченні: е чи и. Змінюємо дієслово:
[дише
] — виразно чується закінчення -е; отже, й у попередній
формі треба написати е: дишемо
. Так само чуємо [сидеите], а
пишемо сидите
, бо в закінченні форми [сидитˊ
] чітко звучить
и, не е.
Найчастіше правопис закінчень перевіряють за 3-ю особою множини:
несемо
, бо несуть
(І дієвідміна); сидимо
, бо сидять
(II дієвідміна), але можна це так само робити за 3-ю особою однини
§ 83. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
Іноді важко визначити дієвідміну дієслова за особовими закінченнями — вони чуються невиразно. Наприклад, можемо вимовити
[бореицˊцˊа
] і [бориецˊцˊа
], [борˊуцˊцˊа
] і
]борˊацˊцˊа
], але писати треба лише бореться
,
борються
.
У такому разі дієвідміну дієслова визначаємо за його неозначеною формою.
Якщо в неозначеній формі перед -ти
дієслово має суфікс -і-
(-ї-)
, -и-
або після шиплячого -а-
і цей суфікс у 1-й особі
однини (щ о р о б л ю ? ) випадає, то це дієслово належить до II
дієвідміни. Інші дієслова належать до І дієвідміни.
Наприклад, у дієсловах белькотіти
— белькочу
, кроїти
— крою
,
волочити
— волочу
, стелити
— стелю
, мовчати
— мовчу
в 1-й
особі однини суфікси -і-
, -и-
та після шиплячого -а-
випадають—отже, ці дієслова належать до II дієвідміни:
белькотиш
, кроїш
, волочиш
, стелиш
, мовчиш
і т. д.
А в дієсловах радіти
— радію
, захищати
— захищаю
суфікси -і-
та -а-
не випадають—отже, ці дієслова належать до І дієвідміни:
радієш
, захищаєш
і т. д.
У дієсловах белькотати
, полоти
, в’янути
, волокти
нема названих
вище суфіксів — отже, ці дієслова належать до І дієвідміни:
белькочеш
, полеш
, в’янеш
, волочеш
і т. д.
У дієсловах бити
, пити
, лити
. жати
, почати
звуки [и
] та
[а
] не суфікси — отже, ці дієслова також належать до І
дієвідміни: б’єш
, п’єш
, ллєш
, жнеш
або жмеш
, почнеш
і т.
д.
Із цього правила є винятки:
а) дієслова хотіти
, гудіти
, сопіти
, ревіти
, іржати
і похідні
належать до
І дієвідміни: хочеш
, гудеш, сопеш
, ревеш
, іржеш
і т.д. (хоч за всіма ознаками мали б належати до ІІ дієвідміни);
б) дієслова бігти
, боятися
, стояти
, спати
і похідні належать
до II дієвідміни: біжиш
, боїшся
, стоїш
, спиш
і т.д. (хоч
за всіма ознаками мали б належати до І дієвідміни);
в) дієслово сукати
може належати і до І, і до II дієвідміни:
сукаю
, сукаєш
і т.д. або сучу
, сучиш
і т.д.
І додає пан професор такі поради.
Та це ж просто...
К м і т л и в и й .
Коротше кажучи, випадають суфікси -и-
, -і-
, -(ш)а-
— отже, це II дієвідміна, пиши в закінченнях и
. Не випадають або їх нема —І дієвідміна, пиши е
. А винятки легко перевірити за 3-ю особою
однини: хоче
, гуде
, сопе
, реве
, ірже
, біжить
, стоїть
,
боїться
, спить
.
Д о п и т л и в и й .
Деякі дієслова, хоча звучать майже однаково і мають однакове значення, належать до різних дієвідмін через те, що в них різні
суфіки в неозначеній формі: хропти
і хропіти
, волокти
і
волочити
, слатися
і стелитися
, бурмотати
і бурмотіти
,
свистати
і свистіти
... Отже, як їх не напишеш — буде правильно:
хропеш
і хропиш
, стелеться
і стелиться
, бурмочеш
і
бурмотиш
... Але не “бурмочиш
”!
стрижать
абосидють
. І все ж хотілося б знати правильну форму з точки зору українського правопису. – BartoNaz Apr 20 '17 at 15:23