Простий спосіб визначення дієвідміни: -уть (-ють) проти -ать (-ять)

Question

Це запитання також має відповідь (англійською):
Patterns for present tense verb conjugation

З уроків української мови я пам'ятаю, що дієслова мають різні дієвідміни, які чітко визначають закінчення в 3-й особі множини тепершнього часу, наприклад:

• сидять
• стежать

проти

• стрижуть
• співають

Але в деяких словах правильне закінчення є досить неочевидним, наприклад:

• сиплять чи сиплють
• бачуть чи бачать

Чи є якесь просте і зрозуміле правило для визначення правильної форми будь-якого дієслова?

Answer 1

Професор Ющук І.П., Практикум з правопису і граматики української мови (2012).

§ 82. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах

Дієслова в теперішньому часі (щ о р о б л ю ? щ о р о б и ш ? і т.д.) і в простому майбутньому (щ о з р о б л ю ? щ о з р о б и ш ? і т.д.) змінюються однаково.

За характером закінчень дієслова в цих часах діляться на дві дієвідміни.

...

1. До першої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї ооби множини, в закінченнях мають –е- (-є-), а в 3-й особі множини закінчення –уть (-ють): пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть; співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають. До другої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї ооби множини, в закінченнях мають –и- (-ї-), а в 3-й особі множини закінчення -ать (-ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте, стоять.

2. Дієвідміна дієслова весь час залишається тою самою. Тому, щоб перевірити, що написати в закінченні: букву е чи и, є чи ї; закінчення –уть чи – ать, -ють чи -ять, — досить за будь-якою особою визначити дієвідміну цього дієслова. Наприклад, чуємо [дишиемо] і вагаємося, яку букву писати в закінченні: е чи и. Змінюємо дієслово: [дише] — виразно чується закінчення -е; отже, й у попередній формі треба написати е: дишемо. Так само чуємо [сидеите], а пишемо сидите, бо в закінченні форми [сидитˊ] чітко звучить и, не е. Найчастіше правопис закінчень перевіряють за 3-ю особою множини: несемо, бо несуть (І дієвідміна); сидимо, бо сидять (II дієвідміна), але можна це так само робити за 3-ю особою однини

§ 83. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою

Іноді важко визначити дієвідміну дієслова за особовими закінченнями — вони чуються невиразно. Наприклад, можемо вимовити [бореицˊцˊа] і [бориецˊцˊа], [борˊуцˊцˊа] і ]борˊацˊцˊа], але писати треба лише бореться, борються. У такому разі дієвідміну дієслова визначаємо за його неозначеною формою.

Якщо в неозначеній формі перед -ти дієслово має суфікс -і- (-ї-), -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однини (щ о р о б л ю ? ) випадає, то це дієслово належить до II дієвідміни. Інші дієслова належать до І дієвідміни.

Наприклад, у дієсловах белькотіти — белькочу, кроїти — крою, волочити — волочу, стелити — стелю, мовчати — мовчу в 1-й особі однини суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають—отже, ці дієслова належать до II дієвідміни: белькотиш, кроїш, волочиш, стелиш, мовчиш і т. д.

А в дієсловах радіти — радію, захищати — захищаю суфікси -і- та -а- не випадають—отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: радієш, захищаєш і т. д.

У дієсловах белькотати, полоти, в’янути, волокти нема названих вище суфіксів — отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: белькочеш, полеш, в’янеш, волочеш і т. д.

У дієсловах бити, пити, лити. жати, почати звуки [и] та [а] не суфікси — отже, ці дієслова також належать до І дієвідміни: б’єш, п’єш, ллєш, жнеш або жмеш, почнеш і т. д.

Із цього правила є винятки:

а) дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати і похідні належать до І дієвідміни: хочеш, гудеш, сопеш, ревеш, іржеш і т.д. (хоч за всіма ознаками мали б належати до ІІ дієвідміни);

б) дієслова бігти, боятися, стояти, спати і похідні належать до II дієвідміни: біжиш, боїшся, стоїш, спиш і т.д. (хоч за всіма ознаками мали б належати до І дієвідміни);

в) дієслово сукати може належати і до І, і до II дієвідміни: сукаю, сукаєш і т.д. або сучу, сучиш і т.д.

І додає пан професор такі поради.

Та це ж просто...

К м і т л и в и й .

Коротше кажучи, випадають суфікси -и-, -і-, -(ш)а- — отже, це II дієвідміна, пиши в закінченнях и. Не випадають або їх нема —І дієвідміна, пиши е. А винятки легко перевірити за 3-ю особою однини: хоче, гуде, сопе, реве, ірже, біжить, стоїть, боїться, спить.

Д о п и т л и в и й .

Деякі дієслова, хоча звучать майже однаково і мають однакове значення, належать до різних дієвідмін через те, що в них різні суфіки в неозначеній формі: хропти і хропіти, волокти і волочити, слатися і стелитися, бурмотати і бурмотіти, свистати і свистіти... Отже, як їх не напишеш — буде правильно: хропеш і хропиш, стелеться і стелиться, бурмочеш і бурмотиш... Але не “бурмочиш”!