Натрапила на інтерв'ю з Оленою Малаховою, "кандидаткою філологічних наук, доценткою, радницею з питань політики гендерної рівності та антидискримінації в освіті міністерки освіти і науки України", у якому "мовознавиця" з-поміж іншого говорить і про запитуване.
За якою логікою тим чи іншим іменникам, що називають професію, посаду, сферу діяльності, призначають той чи інший суфікс? Тобто, чому
виступантка, а не, скажімо, виступеса?
Тут важливо згадати про особливості процесу словотворення. Найбільша
кількість фемінітивів утворені від іменників чоловічого роду. От є у
світі якась реалія, процес – і спочатку від цієї назви утворився, як
правило, іменник чоловічого роду, а вже потім від нього за допомогою
«жіночих» суфіксів – відповідний іменник жіночого роду (учити –
учит-ель – учитель-к-а). І через частотність саме такого ланцюжка
іноді буває важко утворити милозвучні фемінітиви. Там, де
словотворення відбулося паралельно – «дослід-ник» і «дослід-ниц-я»
– усе всіх влаштовує.
Загалом в українській мові є понад 13 суфіксів, які можуть
утворювати іменники – назви осіб жіночої статі. Серед них
найпродуктивнішими є суфікси -к- (учителька, директорка,
лідерка, винищувачка), -иц- (урядовиця, авантюрниця,
очільниця), -ин- (філологиня, філософиня, своякиня),
-ес— (агентеса, адвокатеса, критикеса), меншою мірою -ис- (актриса, редактриса). До речі, деякі суфікси можуть утворювати варіанти фемінітивів з однаковим лексичним значенням:
мовознавиця і мовознавчиня, чемпіонка і чемпіонеса, водійка і водійчиня.
Є суфікси -ш-, -их-, які, утворюючи фемінітиви,
вносять до лексичного значення слова додатковий компонент. Тож
«генеральша» – це не жінка на генеральській посаді, а дружина
генерала, директорша – дружина директора. А слова «повариха»,
«ткачиха» (дружина ткача) часто набувають і зневажливого відтінку
(порівняйте з нейтральними «куховарка», «ткаля»). Тому ці
суфікси я б не радила використовувати, якщо ви утворюєте фемінітив.
Щодо логіки, за якою обирається суфікс, то передусім спрацьовує не значення слова. Більше впливає корінь – з якої мови він прийшов, на
який звук закінчується, чи діють правила щодо чергування приголосних у
процесі додавання суфіксів. Хоча вже можна говорити й про
семантичну тенденцію – використання суфікса -ин- для творення
назв жінок за діяльністю в науковій сфері: філологиня, історикиня,
фізикиня. Хоча от «етнографиня» – не дуже сприймають через оте
«графиня» на кінці.
Далі "мовознавчиня" радить, як зробити мову гендерночутливою.
Найперше – захотіти цього, це вже половина справи. Інструментально –
окрім стратегії фемінізації (творення й уживання фемінітивів) можна
застосовувати ще стратегію нейтралізації (уникнення акценту на статі).
Замість «студентки і студенти» можна сказати / написати, наприклад,
«студентство», також «учительство», «читацька аудиторія»,
«медіаспільнота» – українська мова дає неосяжне поле для творчості.
Також пані Олена Малахова інформує:
Цього року у Харкові в листопаді відбудеться перший міжнародний
лінгвістичний конгрес «Гендер-PRO 2: гендерна лінгвістика і динаміка
мовної норми», присвячений саме творенню й уживанню фемінітивів. На
нього приїдуть мовознавиці й мовознавці з тих країн, у яких вже
відбулися мовні реформи чи відбуваються схожі процеси. Формується
група українських лінгвістів/-ок, щоб здійснити дослідження й
випрацювати на науковому підґрунті певні рекомендації щодо творення й
уживання фемінітивів: який суфікс з яким коренем краще використати, чи
відбудеться чергування, чи мають бути якісь стилістичні межі тощо.
Мовна норма – це явище динамічне, на відміну від правопису, який
певною мірою є статичним, але останній не регулює утворення
фемінітивів.
Тож стежте, якщо кого цікавить тема.
