Букви Й та Ь — зміна абетки

Question

Зустрів, перепрошую заздалегідь за таке посилання, на російськомовному Lurkmore такий абзац:

Прихильники оптимізувати абетку, чомусь не вимагають скасувати недвозначно схожі один одного ь і й, які є похідними від однієї і тій ж самої літери ь (яке читалась як і коротка), на яких висять одні і ті ж фонеми, що не перетинаються у вживанні. Цілком нескладно звикнути як до добриь день, граь, ьод, так і до голитисй, батйко, Нйю-Йорк і ллєтйся. До речі, про цю проблему з дублікатом короткої і писали ще в 17 столітті, але ні петровські, ні післяреволюційні реформатори її так і не вирішили.

Дещо схожа ситуація, як на мене, і у нас. Хіба що є «вйо», але це вигук, причому доволі маловживаний, і зміна на «вьо» буде не дуже чутливим. А про інших не дуже згадую, можливо ви згадаєте. А якщо було б критично, то можна було зробити щось на кшталт «в'ьо» чи «в'йо», тобто за допомогою знака апострофа.

Коли створювалась українська абетка, чи коли Україна стала незалежною, то були якісь свої спроби якось це вирішити, якщо так — чому залишили?

Розумію, що один з сильних мінусів — це звичка, можлива деяка складність у навчання. Але розумне зменшення абетки, то, як на мене, доволі позитивна річ. Один з прикладів: буде ще вільна клавіша (особливо зручно для мобільної) з вільними двома символами, наприклад кома та апостроф. Чи я чогось ще не помічаю?

Answer 1

Слова, в яких "й" іде після приголосної: "підйом", "зйомка", "серйозний", "курйоз", "шевйот" і похідні. Також будуть проблеми з прізвищами на кшалт "Воробйов".

Так, ці проблеми можна розв'язати апострофом. Але головна проблема (моя суб'єктивна точка зору) в тому, що написання впливає на вимову. Ми можемо згадати історію з г/ґ. Хоча за радянських часів ніхто не сперечався, що "грунт" треба вимовляти "ґрунт", але про це майже забули лише за 60 років! Така зміна цілком може призвести до зміни звучання обох літер (й,ь) до якогось середнього (хоч я й не можу уявити, що це буде).

Якщо вже дійсно мінімізувати кількість літер в абетці, то тут є багато опцій без жодних змістовних втрат, як зазначали в коментарях:

1. Літера "щ" завжди позначає "шч". Така зміна ще й сприятиме правильній вимові, бо багато хто вимовляє "шьо", якщо більш знайомий з російською мовою. Виграємо одну літеру без жодних втрат.
2. Літери "я", "ю", "є", "ї" можна замінити на йа/ьа, йу/ьу, йе,ье, йі. Виграємо 4 літери + апостроф стає непотрібним. Тут найбільша проблема в теплих почуттях до рідних літер "є" та "ї" ). Також, згідно зі швидким власним дослідженням текст у середньому збільшиться приблизно на 7.5% від таких змін.

Якщо у вас дійсно є бажання змінити абетку, то рекомендую приєднатися до одного з вищенаведених рухів: є чимало прибічників цих змін, дехто навіть пише всі повідомлення так.

Також є рух за додавання декількох літер до української абетки џ (дж) та ѕ (дз, це не латинська s).

Answer 2

Викладене нижче — це винятково моя особиста думка. Але саме питання, по-моєму, філософське і запитує про особисті міркування.

Ми стоїмо далі за росіян від такої реформи, бо в нас немає літери «ё».

Справді, дивно буде писати слова, зазначені Kyrylo Yatsenko, як «зʼйомка», «серʼйозний», «Воробʼйов» (вставляючи апостроф, щоби ь/й після Вашої реформи не пом'якшувало попередній приголосний), а бульйон, каньйон, лосьйон — як «булйʼйон», «канйʼйон», «лосйʼйон» (чи «булййон», «канййон», «лосййон»?).

Логічніше вже ввести літеру ө (я спеціально не запозичую російську ё (або, наприклад, є̈), щоби з нею випадково не запозичити недбалість її вживання) і писати «зʼөмка», «серʼөзний», «Воробʼөв» — відповідно, після Вашої реформи «бульөн», «каньөн», «лосьөн» зіллються з «булйөн», «канйөн», «лосйөн».

А чи не заважає росіянам відсутність літери «ї» провести цю реформу?

_{Це могло би здаватися логічним: у нас в ряду йотованих бракує ө, і це заважає нам провести таку реформу — але ж у них в ряду йотованих не вистачає ї.}

Ні, не заважає; навпаки, фактично допомагає, вирішуючи іншу проблему.

Адже традиційно росіяни позначають сполуку звуків [йі] таким чином — ьи (при тому, що російська и не вважається йотованою: 1, 2): воробьи [воробйі], соловьи [соловйі] тощо (я в дитинстві довго не міг повірити, що воно справді так пишеться). Тобто росіяни вже частково змішують ь і й — залишилося змішати остаточно.

Answer 3

Як не дивно, але цітата в питаннї упустила ще один знак, що підпадає під цю ж ґрупу: апостроф [або старїший його відповідник — знак твердостї]. Тобто всї знаки як й, ь і ъ (або апостроф) можна замінити одним. В підсумку можна позбутися не одного, а навіть двох знаків [або змінити роль їм, наприклад апостроф часто використовують для усїчення]. І насправдї заміна апострофа на знак мякостї вже булa, втч в чиному правописї, котрому потрїбні наявні умови:

• треба утримати звук й;
• це не префікс;
• попереднїй приголосний може помякшуватися повністю.

Тому інʼєкція і нью (як в слові Нью-Йорк) по сутї мають однакову природу, а різниця, скорїш за всього, суто естетична. Тому відпадає проблема з такими словами як підйом, зйомка, серйозний, курйоз, що будуть записані як підјјом, зјјомка, серјјозниј і курјјоз (використано вуковичний йот як приклад).

Поки не бачив спроби поєднати ь і й, але знак мякостї ранїше грав ролї роздїлника — зьїсти, також Науменко арґументував за його використання в працї Загальні прінціпи українського правопису 1917 року.

Гадаю, спроба наслїдувати моск*вський правопис — одна з основних причин чинного вигляду правопису, оскільки апостроф і знак мякостї часто відповідають знакам твердостї і мякостї. Причому знак твердостї міг записуватися як апостроф там теж — це якраз було відносно широке явище в ті часи, коли українська спершу затвердила апостроф, тобто перша половина ⅩⅩ ст. Це помітно і за іншим знаком як ї, що не відповідав ѣ, тобто моск*вському и — Україна ~ Украина, моїм ~ моим, соловʼї ~ соловьи ітд.

---

Розгляд декотрих піднятих проблем в інших відповідях.

1. Як трактувати умовний запис јј, де перше ј — не є роздїльником, тобто як в слові війя.

   Одразу можна зазначити, що й вже класіфікується як палатальний, тому його вже ніяк палаталізувати. Тож записи як йʼ або йь абсурдні і лоґічно неможливі; волосне, не пригадую, аби якийсь правопис подібного дозволяв.

   Тому такий запис може мати декілька способів вимов в залежностї складів і положення:

   • [jː] (подовжений приголосний, як [nː] в панна), скорїш за всього на початку слова чи після певних приголосних [в залежностї правописа];
   • [i̯j] (півголосний і приголосний, як [u̮ʋ] в слові бовван) — найпоширенїша структура;
   • дуже умовне [i̯ː] (подовжений півголосний) — взагалї щось подібне українська [чи якась мова] має? — в кінці слова.

2. Зміна вимови.

   Піднїмав питання щодо поведїнки приголосного перед й, але відповідї поки немаʼ. Науменко стверджує [в тій ж працї], що приголосна частково помякшується. Також можу зазначити, що існують такі явища як:

   • довільна варіяція, це якраз про ґ, котру можна вимовляти як [g], [ɦ] і можливо навіть [k];
   • алофони, що якраз радше наш випадок, це коли вимова букви залежить від положення чи декотрих факторів; українська такого має ледь не всюди: вимова й і в дуже залежить від положення в складу, голосні, особливо и і е — від наголосу; більшість приголосних від наступного, наприкалд к в якби стає як ґ, а с помякшується в якість ітд.