4
  • Давноминулий час
  • Друга палаталізація
  • Кличний відмінок

А що ще?

  • 2
    Це запитання передбачає відповідь у вигляді списку, що тягне суб'єктивні відповіді. Та і сама тематика досить широка. Думаю, це запитання варто розбити на кілька менших за розміром, але answerable і більш об'єктивних. – bytebuster Mar 17 '17 at 9:25
  • @bytebuster, з одного боку так — а з іншого, такий список не буде великим, тобто наврядчи це too broad. А як Ви маєте на увазі розбити на кілька менших за розміром, але answerable і більш об'єктивних? – Sasha Mar 17 '17 at 11:45
  • Хм… До речі, зараз зрозумів, що відповіддю на питання, мабуть, буде «більшість (адже українська є нащадком равньоруської і наслідує велику частину лексики, граматики тощо)». Можливо, Ви мали на увазі риси, що є зараз специфічними для української (тобто не збереглися в більшості, чи принаймні в частині, інших нащадків давньоруської (або й такі, що й в українській до кінця не збереглися, а залишилися лише рудименти (як от двоїна)))? – Sasha Mar 17 '17 at 12:41
  • @Sasha, Не знаю, щодо більшості. Тоді спочатку треба визначитися з терміном Давньоруська мова, я так називаю писемну мову Русі, але ж в основі сучасної мови лежить живе мовлення. – Oleg Mar 17 '17 at 13:17
  • @Oleg, добре, може, я не правий. Просто мені інтуїтивно здалося, що формально питання вимагає перерахувати все, що спільне з писемною мовою Русі (а це величезний пласт лексики й граматики, хоч розмовна й відрізняється від писемної) — а Вас при цьому цікавить лише те, що в давноруської спільне лише саме з українською (якщо воно спільне і з російською/білоруською — то нецікаво). Але, може, я помилився, і Вас цікавить справді все. – Sasha Mar 17 '17 at 13:23
8

Що називати "давньоруською" мовою - окрема тема для обговорення і суперечок. ;)

Але ось цікава стаття про що в українській зберіглося від праслов'янської: http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt05.htm

Цитую уривок звідти:

"Оскільки переважна більшість української етномовної території збігається зі східним ареалом слов'янської прабатьківщини, цілком природно, що українці успадкували матеріальну й духовну культури своїх предків-праслов'ян цього реґіону, а українська мова перейняла від праслов'янської значний специфічний лексичний фонд і чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов'янських мовах замінилися новими, а в нас вони склали найдавнішу групу українських мовних особливостей. Серед них найважливіші:

1) закінчення -у в род. відмінку однини іменників чол. роду з давньою основою на u: солоду, мéду, дóму, вéрху, пóлу;

2) закінчення -ові, -еві (-єві) в дав. відмінку однини іменників чол. роду цієї самої групи типу сóлодові, мéдові, дóмові, а потім — і всіх інших іменників чол. роду;

3) чергування приголосних г, к, x зі свистячими з, с, ц у дав. та місц. відмінках однини іменників: дЂвцЂ» слузЂ, на березЂ, на рЂцЂ, в книзЂ;

4) кличний відмінок іменників: жено, друже, княже, брате, земле, владико, учителю;

5) закінчення -ої в род. відмінку однини прикметників жін. роду: велúкої, дóброї, святої, пáгубної;

6) форми дав. відмінка займенників мені, тобі, собі;

7) форми 3-ї особи дієслів теперішнього і простого майбутнього часів І дієвідміни: мóже, убивáє, ідé, живé, поучáє;

8) закінчення -мо в дієсловах 1-ї особи множини теперішнього і майбутнього часів: даємó, постáвимо, не питáємо, помагáємо та ін.;"

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.