Додаток
Додатком (у лінгвістиці) називають член речення, що показує об'єкт, на який спрямова дія. Додаток може бути:
прямим — стоїть у знахідному відмінку без прийменників:
Я побачив дівчину.
Я кидаю м'яч.Також іноді прямий додаток стояти бути в родовому відмінку (в т. ч. у запереченнях):
Я не люблю ненависті.
непрямим — стоїть у іншому відмінку (окрім називного — другорядні члени речення рідко бувають у називному відмінку) або з використанням прийменника:
Я малюю олівцем.
Я читаю дитині.
Я розізлився на дружину.
Він суворий до себе.
Він думає про інших.іншим — виражений не іменною частиною мови:
Я прошу пробачити ¹.
¹ Примітка: в даному випадку «пробачити» не можна вважати частиною сладного присудка, бо дія «пробачити» стосується не суб'єкта («я»), а іншої особи (в реченні «Іван хоче пробачити» оте «пробачити» іноді інтерпретують як частину складного присудка, бо і хоче, і пробачає Іван).
Обставина
Обставиною (у лінгвістиці) називають член речення, що показує ознаку/характеристику дії. Виділяють обставини місця, часу, способу, причини, мети, умови, допустовості, міри.
Я летів з дому / в небі / на північ.
Я приїду через рік.
Я приїду поїздом.
Я повстав через переконання.
Я повстав задля справедливості.
Я прийду за можливості.
Я вийшов всупереч дощу.
Я втомився до краю.
То в чому моє питання?
В тому, що більшість наведених вище обставин виражаються іменниками у непрямих відмінках. Як зрозуміти, коли іменники у непрямих відмінках (можливо, з прийменниками) є додатками, а коли — обставинами?
Он підручник до ЗНО та підручник 5 класу кажуть про додаток:
означає предмет
відповідає на питання кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?
То у «я мешкаю на Борщагівці» оте «на Борщагівці» — це все таки додаток чи обставина? Як визначити?
P. S.: Мені здається, я знаю відповідь. Але вона виглядає доволі нестандартно і не підтведжується жодними джерелами, тож, можливо, є нісенітницею. Тому хочу почути «канонічні» думки щодо цього питання (або просто інші).