Яке походження фразеологізму "посипати голову попелом"?

Question

Сьогодні почула цікавий фразеологізм: посипати голову попелом. Одразу полізла у словник. У Словопедії читаю:

посипа́ти (присипа́ти) / поси́пати (приси́пати) го́лову по́пелом, книжн. Вдаватися в тугу, в розпач, втрачати мужність, надію; картати себе, журитися і т. ін. Надягнувши траур і волосяниці, посипа́ли голову попелом бідні батьки і голосно кричали (П. Загребельний); Нині, стоячи на руїні з жебрацькою торбою, посипаємо голову попелом, волаючи: нас обдурили — плану перебудови не було! Та в тому ж і сіль, що був він! Тільки не той (Б. Олійник); — Ну, друзі? — кинув бадьоро вусами (Жук). — Не казав я вам, що немає чого попелом голови присипати?.. Не говорив, що справа не загине на Затишній? (П. Козланюк).

Цікавить те, звідки такий фразеологізм взявся? Що ж могло передувати його виникненню (етимологія)? У Словопедії, на жаль, немає.

Answer 1

"Посипати голову попелом" означає бути в сильному відчаї, сумувати. У Біблії ми дізнаємося про незвичайну традицію євреїв, яку вони здійснювали при смерті або іншому великому нещастю своїх близьких, а також при власних бідах. У такі моменти вони сипали на свою голову попіл або ж землю. Такий ритуал показував їх скорботу і відчай. Він був знаковим і містив у собі глибокий зміст. Детальнішу інформацію можна занайти тут.

Звичай посипати голову попелом зберігся тільки в деяких народів Сходу і Півдня. У нашій культурі звичай залишив слід лише у мові. Ми до цього дня говоримо "посипати голову попелом", коли хочемо показати сильну скорбота і горе.