Дуже часто чую вживання слова заключний, але в словниках немає такого слова. В першому джерелі вказано, що слово "заключний" - вживане в українській мові слово; в другому і третьому вказано, що не рекомендовано вживати це слово, адже це калька з російської мови.
То чи можна його вживати чи ні?
ЗАКЛЮЧНИЙ, ‑а, ‑е. Який завершує що-небудь; останній, завершальний.
Завʼялов не вперше грав у виставі, яка йшла сьогодні, але ніколи ще він не проводив заключного акту з такою силою, як у цей вечір (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 131).
▲ Заключний баланс — складений на підставі інвентаризації усіх матеріальних цінностей і розрахункових взаємовідносин річний баланс, що є найповнішим і найточнішим відображенням фінансово-господарського стану підприємства.
♦ Заключний акорд див. акорд 1.
ОnlineСorrector: кінцевий, прикінцевий, підсумковий, остаточний і заключний
Замініть прикметник заключний, якщо мовиться про щось, на стилістично кращий варіант: кінцевий, прикінцевий; підсумковий; остаточний.
Не рекомендовано • рекомендовано:
- заключне слово • прикінцеве слово
- заключне положення • кінцеве положення
- заключне рішення • остаточне рішення
- заключний контроль • підсумковий контроль
«Як ми говоримо» Бориса Антоненка-Давидовича
Заключний, кінцевий, прикінцевий, остаточний
Заключний, кінцевий, прикінцевий, остаточний Дієслово заключати й похідний від нього прикметник заключний, а також іменник заключення нерідко доводиться чути з уст і бачити на письмі:
«Колгосп заключив договір на продаж городини»; «З досвіду минулого можна заключити, що до весни треба готуватися взимку»; «На заключения зльоту відбувся концерт»; «Заключна вистава театру пройшла з великим успіхом»; «У своєму заключному слові доповідач відповів на всі питання».
Прикметник заключний попав навіть до наших словників, хоч дієслова заключати й віддієслівного іменника заключения там немає. Чому? Та тому, що дієслова заключати нема в українській мові, а прикметник заключний є не що інше, як калька з російського слова заключительный.
Яка потреба в такому калькуванні? Чи нема відомих українських відповідників, що доводиться на певні поняття позичати слова з інших мов? Ні, такі відповідники є, ними широко користуються ті, що дбають за культуру своєї мови. Ось прикметник кінцевий:
«Кінцеві форми тієї еволюції». — А. Кримський; «Розмір додаткової оплати визначається залежно від кінцевих результатів роботи тваринників». — «Радянська Україна»);
Є ще прикметник прикінцевий:
«У прикінцевій строфі висловлено основну думку твору». — «Історія української літератури»;
В деяких випадках відповідником до російського прикметника заключительный є слово остаточний, наприклад:
остаточний баланс, остаточна цифра
«Почисливши все звільна, він прочитав остаточну цифру без голосу». — І. Франко.
З цих прикладів бачимо, що в наведених на початку фразах можна й треба було написати:
«Колгосп уклав договір»; «Можна зробити висновок»; «На закінчення (наприкінці, наостанку) зльоту»; «У кінцевому (прикінцевому) слові».