Return to Answer

На жаль, це поширена помилка. Іноді помиляються навіть найвідоміші письменники. Проте все-таки на одну-дві цитати в корпусі з неправильним написанням припадає багато з правильним, наприклад:

• Знають за кордоном. //Павло Загребельний «Диво».

• Всі рвуться за кордон. //Звідти ж.

«Мова. ДНК нації» не помилилася; проте, на жаль, конкретно цю її сторінку багато хто інтерпретує неправильно, сприймаючи буквально уривок: «Закордон — іноземні країни, чужі землі, зарубіжжя. За кордон — за межі своєї країни.» — і вважаючи, що критерієм вибору між сполученим і відокремленим написанням начебто є зміст, який ми хочемо передати (мовляв, «про закордонні країни — разом, про лінію кордону — окремо»). Це не так.

Насправді обмеженням, що не дає в багатьох випадках писати «за кордон(ом)» разом, є те, що слово «закордон» (у написанні разом), хоча в українській мові й існує, але є винятково іменником (називного або знахідного відмінку), синонімом до слів «закордоння» та «зарубіжжя» (а не прислівником) — і тому саме лише воно одне не може виконувати роль обставини місця. А слово «закордоном», відповідно, є тим самим іменником в орудному відмінку — і теж не може бути обставиною місця. Як не можна «поїхати зарубіжжя» (лише «у зарубіжжя») — так і не можна «поїхати закордон» (лише «у закордон», або «за кордон»). Як не можня «перебувати зарубіжжям» (лише «у зарубіжжі») — так і не можна «перебувати закордоном» (лише «у закордоні», або «за кордоном»).

На жаль, це поширена помилка. Іноді помиляються навіть найвідоміші письменники. Проте все-таки на одну-дві цитати в корпусі з неправильним написанням припадає багато з правильним, наприклад:

• Знають за кордоном. //Павло Загребельний «Диво».

• Всі рвуться за кордон. //Звідти ж.

«Мова. ДНК нації» не помилилася; проте, на жаль, конкретно цю її сторінку багато хто інтерпретує неправильно, сприймаючи буквально уривок: «Закордон — іноземні країни, чужі землі, зарубіжжя. За кордон — за межі своєї країни» — і вважаючи, що критерієм вибору між сполученим і відокремленим написанням начебто є зміст, який ми хочемо передати (мовляв, «про закордонні країни — разом, про лінію кордону — окремо»). Це не так.

Насправді обмеженням, що не дає в багатьох випадках писати «за кордон(ом)» разом, є те, що слово «закордон» (у написанні разом) хоча в українській мові й існує, але є лише іменником (називного або знахідного відмінка, тобто відповідає на питання «що?»), синонімом до слів «закордоння» та «зарубіжжя», а не прислівником (що відповідає на питання «куди?») — і тому саме лиш воно одне не може виконувати роль обставини місця. А слово «закордоном», відповідно, є тим самим іменником в орудному відмінку (тобто відповідає на питання «чим?») — і теж не може бути обставиною місця (що відповідає на питання «де?»). Як не можна «поїхати зарубіжжя» (лише «у зарубіжжя») — так і не можна «поїхати закордон» (лише «у закордон», або «за кордон»). Як не можна «перебувати зарубіжжям» (лише «у зарубіжжі») — так і не можна «перебувати закордоном» (лише «у закордоні», або «за кордоном»).

На жаль, це поширена помилка. Іноді помиляються навіть найвідоміші письменники. Проте все таки на одну-дві цитати в корпусі з неправильним написанням припадає багато з правильним, наприклад:

• Знають за кордоном. //Павло Загребельний «Диво».

• Всі рвуться за кордон. //Звідти ж.

«Мова. ДНК нації» не помилилася; проте, на жаль, конкретно цю її сторінку багато хто інтерпретує неправильно, сприймаючи буквально уривок: «Закордон — іноземні країни, чужі землі, зарубіжжя. За кордон — за межі своєї країни.» — і вважаючи, що критерієм вибору між сполученим і відокремленим написанням начебто є зміст, який ми хочемо передати (мовляв, «про закордонні країни — разом, про лінію кордону — окремо»). Це не так.

Насправді обмеженням, що не дає в багатьох випадках писати «за кордон(ом)» разом, є те, що слово «закордон» (у написанні разом), хоча в українській мові й існує, але є винятково іменником (називного або знахідного відмінку), синонімом до слів «закордоння» та «зарубіжжя» (а не прислівником) — і тому саме лише воно одне не може виконувати роль обставини місця. А слово «закордоном», відповідно, є тим самим іменником в орудному відмінку — і теж не може бути обставиною місця. Як не можна «поїхати зарубіжжя» (лише «у зарубіжжя») — так і не можна «поїхати закордон» (лише «у закордон», або «за кордон»). Як не можня «перебувати зарубіжжям» (лише «у зарубіжжі») — так і не можна «перебувати закордоном» (лише «у закордоні», або «за кордоном»).

На жаль, це поширена помилка. Іноді помиляються навіть найвідоміші письменники. Проте все-таки на одну-дві цитати в корпусі з неправильним написанням припадає багато з правильним, наприклад:

• Знають за кордоном. //Павло Загребельний «Диво».

• Всі рвуться за кордон. //Звідти ж.

«Мова. ДНК нації» не помилилася; проте, на жаль, конкретно цю її сторінку багато хто інтерпретує неправильно, сприймаючи буквально уривок: «Закордон — іноземні країни, чужі землі, зарубіжжя. За кордон — за межі своєї країни.» — і вважаючи, що критерієм вибору між сполученим і відокремленим написанням начебто є зміст, який ми хочемо передати (мовляв, «про закордонні країни — разом, про лінію кордону — окремо»). Це не так.

Насправді обмеженням, що не дає в багатьох випадках писати «за кордон(ом)» разом, є те, що слово «закордон» (у написанні разом), хоча в українській мові й існує, але є винятково іменником (називного або знахідного відмінку), синонімом до слів «закордоння» та «зарубіжжя» (а не прислівником) — і тому саме лише воно одне не може виконувати роль обставини місця. А слово «закордоном», відповідно, є тим самим іменником в орудному відмінку — і теж не може бути обставиною місця. Як не можна «поїхати зарубіжжя» (лише «у зарубіжжя») — так і не можна «поїхати закордон» (лише «у закордон», або «за кордон»). Як не можня «перебувати зарубіжжям» (лише «у зарубіжжі») — так і не можна «перебувати закордоном» (лише «у закордоні», або «за кордоном»).

На жаль, це поширена помилка. Іноді помиляються навіть найвідоміші письменники. Проте все таки на одну-дві цитати в корпусі з неправильним написанням припадає багато з правильним, наприклад:

• Знають за кордоном. //Павло Загребельний «Диво».

• Всі рвуться за кордон. //Звідти ж.

«Мова. ДНК нації» не помилилася; проте, на жаль, конкретно цю її сторінку багато хто інтерпретує неправильно, сприймаючи буквально уривок: «Закордон — іноземні країни, чужі землі, зарубіжжя. За кордон — за межі своєї країни.» — і вважаючи, що критерієм вибору між сполученим і відокремленим написанням начебто є зміст, який ми хочемо передати (мовляв, «про закордонні країни — разом, про лінію кордону — окремо»). Це не так.

Насправді обмеженням, що не дає в багатьох випадках писати «за кордон(ом)» разом, є те, що слово «закордон» (у написанні разом), хоча в українській мові й існує, але є винятково іменником (називного або знахідного відмінку), синонімом до слів «закордоння» та «зарубіжжя» (а не прислівником) — і тому саме лише воно одне не може виконувати роль обставини місця. А слово «закордоном», відповідно, є тим самим іменником в орудному відмінку — і теж не може бути обставиною місця. Як не можна «поїхати зарубіжжя» (лише «у зарубіжжя») — так і не можна «поїхати закордон» (лише «у закордон», або «за кордон»). Як не можня «перебувати зарубіжжям» (лише «у зарубіжжі») — так і не можна «перебувати закордоном» (лише «у закордоні», або «за кордоном»).

На жаль, це поширена помилка. Іноді помиляються навіть найвідоміші письменники. Проте все таки на одну-дві цитати в корпусі з неправильним написанням припадає багато з правильним, наприклад:

• Знають за кордоном. //Павло Загребельний «Диво».

• Всі рвуться за кордон. //Звідти ж.

«Мова. ДНК нації» не помилилася; проте, на жаль, конкретно цю її сторінку багато хто інтерпретує неправильно, сприймаючи буквально уривок: «Закордон — іноземні країни, чужі землі, зарубіжжя. За кордон — за межі своєї країни.» — і вважаючи, що критерієм вибору між сполученим і відокремленим написанням начебто є зміст, який ми хочемо передати (мовляв, «про закордонні країни — разом, про лінію кордону — окремо»). Це не так.

Насправді обмеженням, що не дає в багатьох випадках писати «за кордон(ом)» разом, є те, що слово «закордон» (у написанні разом), хоча в українській мові й існує, але є винятково іменником (називного або знахідного відмінку), синонімом до слів «закордоння» та «зарубіжжя» (а не прислівником) — і тому саме лише воно одне не може виконувати роль обставини місця. А слово «закордоном», відповідно, є тим самим іменником в орудному відмінку — і теж не може бути обставиною місця. Як не можна «поїхати зарубіжжя» (лише «у зарубіжжя») — так і не можна «поїхати закордон» (лише «у закордон», або «за кордон»). Як не можня «перебувати зарубіжжям» (лише «у зарубіжжі») — так і не можна «перебувати закордоном» (лише «у закордоні», або «за кордоном»).