Зіткнувся з тим, що в юридичній практиці використовується "наймач", а на "винаймач" посилань не можу навіть найти. Але мені здавалось, що найняти можна на роботу, наприклад, тобто людину, а будівлю можна винаймати. Але навіть у останньому прикладі термін пояснюється через наймати. Це нові правила введені в юридичних документах, чи я просто помиляюсь?
-
1До речі, чув, що квартплату колись називати комірним– YolaFeb 22, 2017 at 16:05
-
Мені також звично, що «наймач» — це той, хто наймає на роботу. Судячи з тлумачного словника, це універсальне слово. А той, хто винаймає помешкання, для мене завжди був «орендар». «Винаймач» особисто я ніколи не чув, хоч воно існує. Можливо, воно не дуже розповсюджене. Передивився всі свої двомовні словники — немає в них «винаймати». Проте трапляєтся «знімати» у тому ж значенні.– UkurainajinFeb 22, 2017 at 19:30
-
2На мою думку "орендар" найкращий варіант.– diulinFeb 23, 2017 at 22:19
3 Answers
Перш за все, традиційно звертаємось до Словника української мови в 11 томах (1970–1980).
Окрім того, що, як правильно зазначив автор запитання, винаймати
тлумачиться через наймати
, слід звернути увагу на позначку діал.
до цього слова.
ВИНАЙМА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; і ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, орендувати. Винаймали [зарібники] собі поле й ходили на роботу (Ольга Кобилянська, II, 1956, 29); У двох товаришів, що винаймали окрему хату, сходився.. таємний кружок (Осип Маковей, Вибр., 1954, 57); З початком літа винаймив Василь для «своїх» човен на ставі (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 59); Винайняв [Степан] двадцять два морги поля й обробляє його (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 47).
Діалектичність додатково підтверджується статтею до іменника винайм
.
ВИНА́ЙМ, у, чол., діал. Дія за значенням
винаймати
. Заки священник полагодив з громадою формальності винайму дяківки [дякової хати] на школу, почалася ..осінь (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 389).
Слова винаймач у СУМ не знайдено.
Дієслово наймати
, хоч охоплює більше значень, але з-поміж інших, має й значення, що нас цікавить, до того ж без будь-якого стилістичного забарвлення:
НАЙМАТИ, аю, аєш, недок., НАЙНЯТИ, найму, наймеш, док., перех. і без додатка.
- Брати для користування що-небудь за плату на певний час. З осені він безпремінно наймає десятин з п'ятнадцять, а то і всі двадцять поля (Панас Мирний, IV, 1955, 212); Мати наймала щороку грядку на городину (Степан Васильченко, IV, 1960, 10); — Оце я тут живу, — сказала Погана. — Кімнату наймаю в однієї вдови-офіцерші (Олесь Гончар, II, 1959, 245); Крижицький.. у заможнішого господаря наймав збиту з дощок комірку з віконцем поверх дверей (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 158); Галя раніш жила у свекрухи, тепер же найняла собі домівку (Леся Українка, V, 1956, 125); Я пройшов по мокрому пероні, Дихаючи повними грудьми, І найняв підводу (Максим Рильський, II, 1960, 15).
Той, хто наймає, відповідно - наймач
.
НАЙМА́Ч, а, чол. Той, хто наймає кого-, що-небудь. — Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 284); Виникають у степу батраки. Ось їх величезні юрби біля берега Дніпра.. Чекають наймача (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 517).
Синоніми до наймати
і наймач
- орендувати
й орендар
відповідно.
ОРЕНДУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Брати в оренду; користуватися тим, що взяте в оренду. Забродівчани орендують біля Дніпра ділянку лугу, що належить лісництву (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969, 10); Корчма належала вже староству Даніловича, і її орендував спритний шинкар аж десь із-під Жовкви (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 7).
ОРЕНДА́Р, я, чол. 1. Той, хто орендує що-небудь. До гурту підійшов орендар вербівського млина, досить ще молодий Нухим Абрамович (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 24).
Ймовірно, цією логікою й керувалися законодавці.
Так, у Цивільному кодексі України є Глава 58. Найм (оренда), яка встановлює правила щодо договірних відносин найму майна різних видів, в тому числі й помешкання. Зокрема, термін наймач
вживається 147 разів у тексті кодексу, на відміну від слова винаймач
, що не зустрічається взагалі.
Правильним варіантом буде слово "наймач", крім наведених прикладів, звернімося до Вікіпедії:
Наймач — фізична або юридична особа, яка за договором найму (оренди) приймає майно у користування за плату на певний строк.
Тако з тієї ж Вікіпедії отримуємо посилання на СУМ та на ще один варіант (однак врахуйте, що він вважається застарілим) - "посесор" (а також, швидше за все - це калька віл англійського "possess" (володіти).
А також заглянемо в Тлумачний словник, де бачимо, що "наймач" це:
3) Те саме, що орендар.
У «Словнику української мови» в 11 томах (1974) бачимо лише слова найма́ч і найма́чка, причому, здається, в іншому значенні: «той, хто наймає кого-, що-небудь».
Але в пізніших словниках:
У слів найма́ч і наймачка явно з'являється потрібне значення:
«Великий тлумачний словник сучасної української мови» (2001):
-а, ч.
1) Той, хто наймає кого-, що-небудь.
2) Сторона договору найму жилого приміщення, яка отримує від іншої сторони (наймодавця) жиле приміщення за плату для проживання у ньому.
3) Те саме, що орендар.
-и
Жін. до наймач.
Явно з'являються слова винайма́ч, винайма́чка:
«Словник Української мови» у 20 томах (2012):
ВИНАЙМА́Ч, а́, ч. Той, хто щось винаймає, орендує що-небудь. На порозі стояв у халаті й домашній шапочці власник будинку. Незважаючи на мороз, перебіг подвір'я і завітав до винаймачів (Ю. Хорунжий); У ХІХ сторіччі в містах набули поширення будинки і квартири, які за платню здавали винаймачам (з навч. літ.).
ВИНАЙМА́ЧКА, и, ж. Жін. до винайма́ч. Відмова винаймачки оплачувати комунальні послуги у зв'язку з постійними перебоями бойлерної станції стала причиною її виселення з помешкання (з газ.); На кухні виникла сварка між винаймачкою житла і хазяйкою (з Інтернету).
«Великий тлумачний словник сучасної української мови» (2001):
-а, ч.
Той, хто щось орендує.
-и
Жін. до винаймач.
Також, як уже частково казали, ще є слова:
оренда́р, оренда́рка (а також розмовні і рідковживані оренда́тор, оренда́торка);
застаріле посе́сор.